|
Книжку цю, – скажу зарання, – Написав я на прохання. Я прийшов в дитячий сад Виступати до малят. – Прочитайте «Дядю Стьопу», – Хором просить перший ряд. Прочитав малятам книжку І на місце сів своє. Тут підводиться хлопчисько: – А у Стьопи діти є? – Я не криюся дарма – Важко вимовить: нема. * * *Що сьогодні у лікарні Сталось рано на зорі? З ким гостей знайомлять гарні Сестри, няні, лікарі? То в палаті, у затишку, На чистенькім, білім ліжку, Поруч з дітьми інших мам, – Спить малятко біля мами: Цілих вісім кілограмів – На великий подив нам! Слух палатами носився, Гув тривожно коридор: – В дяді Стьопи народився Син, якого звуть Єгор! В сьомий відділ мчать невпинно Телеграми день при дні: Вся міліція країни Шле вітання старшині. Все надходять телеграми: «Що за велетень ваш син?», «Уточняйте кілограми», «Скільки точно важить він?» Відгукнулось місто Горький – Жовтенята-малюки: «Дядю Стьопу і Єгорку Ми вітаєм залюбки!» Привітали дядю Стьопу І Ташкент, і Севастополь. Шле дарунок з дальніх вод Бойовий Балтійський флот. В сьомий відділ привітання Кожен з радістю прислав. Дядя Стьопа з хвилювання Заїкатися почав. * * *Богатир, а не хлопчина! Чудеса це із чудес! З пелюшок мала дитина Вироста, мов Геркулес! От сміється він у ліжку, От «агу» сказав синок, Самостійно став на ніжки І зробив свій перший крок. От уже малює зірку Він у зошиті своїм. От і перша є п’ятірка У щоденнику повіві... Без вказівки, – як годиться, Спати в ліжко йде своє. Коли навіть що і сниться – Він о сьомій вже встає. В спеку, в холод – все одно Відчиня Єгор вікно. Швидко скінчивши зарядку. Вранці їсть він по порядку: П’ять картопляних котлет. Кисляку дві повні чашки... Кашу з’їсти теж неважко. Не зашкодить тут і мед! * * *Про Степанова Єгора Рознеслася чутка скоро: Десять літ йому, як бач. – Та погляньте на малого: Не по віку сила в нього – Не хлопчина, а сплач! Серед тисяч молодих Ти не знайдеш отаких. Назріває сварка в парку, Сварка бійкою стає: Та ні чварів. ані сварки, Як Єгорка поруч є. Хоч і ростом не в отця – Не образиш молодця: Він кладе на дві лопатки В школі кращого борця – Чемпіона з боротьби З класу сьомого хоч би. Тато й мама ходять горді – Їхній син в великім спорті. * * *Раз в снігу загрузла «Волга». Буксувала дуже довго. «Волга» б досі рила сніг, Та Єгор їй тут поміг. За кермом водій нервує, А машина все буксує. Він бурчить про себе зло: – От морока! Занесло! Підійшов Єгор і радо Допоміг чужому дяді: Вперся у паркан ногою І натис як слід другою... Дядя дуже здивувався, Дав сигнал і в путь подався! * * *Ген орли в небесній сині, В лузі – трави до колін. Розтягнувся по стежині Туристичний наш загін. Всім в поході важкувато, Кожна ноша нелегка, – Бо лежать не пух та вата В піонерських рюкзаках: То всілякого добра Вгору сунеться гора – То Єгор несе й не гнеться: Два намети, два відерця, Також дрова для костра. Впізнаєш його в колоні – Ззаду й спереду по тонні: Навантажив скільки міг. Що поробиш – у загоні Він сильніший від усіх! * * *День за днем, із року в рік Виростає чоловік. Цілий сажень у плечі, Він силач між силачів: І високий сам на зріст, І вже визнаний штангіст. В спорті сила і відвага. Зал відлунює: – У-ва-га! – І, неначе Геркулес, На поміст Єгор виходить, З нього всі очей не зводять, – Виявляють інтерес. Вже не вперше в цьому залі Б’ють рекорди небувалі. Золоті були медалі У заслужених майстрів. А тепер рекорд Європи Взяв синочок дяді Стьопи: Триста тридцять кілограмів Наш Єгор піднять зумів! Від великої удачі Дядя Стьопа ледь не плаче, І шепоче він жоні: – Я, Марусю, як вві сні... Подзвонили із газети – Терміново ждуть портрета: В чемпіона не прості – Дві медалі золоті. У Єгора просять сери – Два заморські репортери – Інтерв’ю – короткий звіт: – Скільки літ вам? – Двадцять літ. – А бажань у вас багато? – Я освіту хочу мати. – Ким бажаєте ви стать? – До найдальших зір літать! – Усміхнулись репортери: – Значить, мрія є у вас? – Так! – сказав Єгор. – Я мрію. Відмовлять собі не смію. Мріє рідна сторона, Весь народ її крилатий... Познайомтеся: мій тато – Міліцейський старшина! Репортери тут знітились: – Вибачте!.. – Заметушились, Вимкнули магнітофон, І одвісили поклон. * * *Порт відкрито міжнародний, Повітряний, а не водний. Новий аеровокзал, Пасажирів повен зал. Щохвилини пізно й рано Відлітають кораблі: Той в Калькутту, Той в Гавану, – Ждуть їх всі кінці землі. Мов небеснії принцеси, Поспішають стюардеси. Прикордонники вартують, – Тут важливі в них пости: Іноземні штемпелюють І радянські паспорти. У людей в руках білети, І пакунки, і букети. Всюди гомін. Жарти. Сміх. Тільки це вже не туристи, А гімнасти і штангісти – Ми прекрасно знаєм всіх! В кожній хаті, в кожнім домі Їхні прізвища знайомі. Проводжають мами, тати, Дяді Колі, тьоті Нати, Внуки, доньки і сини – Мають сім’ї всі вони! На прощання всі підряд Надавали сто порад: – Побіжиш – не оступись. Прибіжиш – не застудись! Не марнуй даремно силу – Гарний досвід ти здобув... Дядя Стьопа каже сину: – Штангу дома не забув? Вже три тижні пролетіли. – Прилетіли? – Прилетіли! – Не стомились? Як літали? – Все в порядку! – Де медалі? – Аж гуде увесь перон... – Добрий день! – Добридень, тату! – Дяді Стьопі став гукати Олімпійський чемпіон. * * *Непримітне, недалечко Є секретне в нас містечко, А кругом лісів дозор... Серед льотчиків умілих, Випробовувачів смілих, – Проживає там Єгор, А звання його майор. Дужий, старанний – він має Дорогу, близьку мету: Вперто космос він вивчає, Підкоряє висоту. Щоби виконать завдання На ракетпім кораблі, Неземні випробування Він проходив на землі. І колись почують зрана І дорослі, і малі: «Космонавт Єгор Степанов З Марса шле привіт Землі!» Скільки буде хвилювання У радянській стороні! Скільки радості й чекання! В сьомий відділ привітання Від міністра прийде зрання Дяді Стьопі-старшииі!
|