|
Хто на лавочку вмостивсь, Хто на вулицю дививсь, Гнат співав, Сергій мовчав, Леонід носком гойдав. Ввечері сиділи ми, Всі були без діла ми. Галка сіла на горожі, З даху кіт дражнив собак. Тут сказав усім Серьожа Просто так: – А у моїй кишені цвях. – А у вас? – А у нас дідусь в гостях! – А у вас? – А у нас сьогодні кішка Вчора вивела діток. Хоч підросли малята трішки, Та не їдять іще з мисок. – А у нас на кухні газ. – А у вас? – А мій брат іде на флот! От! – А із нашого вікна Красну площу видно нам! А із вашого, малого, Тільки сквер – і більш нічого... – Ми гуляли по Неглинній, Завернули на бульвар, Нам купили синій-синій, Презелений жовтий шар! – А у нас вогонь погас – Це вам раз. Двір машина полива – Це вам два. По-четверте, наша мама Літаком рушає в путь, Це тому, що нашу маму Всі тепер пілотом звуть. Тут із ганку каже Ніна: – Мама – льотчик? Ну й новини! В Леоніда он тепер Мама – міліціонер! А в Галинки і Валери Мами стали інженери. Гарний кухар – мама Алли. Мама – льотчик? Ну й сказали! – Всіх важливіш, – каже Ната, – Мама – вагоновожатий, Це тому, що до Зацепи Мама водить два причепи. І спитала Зіна тихо: – А коли вона кравчиха? Шиє хто тобі й мені? Не пілот, напевно ж, ні? Літаки ведуть пілоти – Дуже хороше оце. Кухар варить нам компоти – Також хороше і це. Робить лікарка уколи, Є учителька у школі. Ми усяких любим мам, Всі вони потрібні нам! Ввечері сиділи ми, Спорить не хотіли ми.
|