|
Ой, сумний, у мене вид: Голова болить, поблід! Я все чхаю, я охрип, Що таке? Звичайно – грип! Не рум’яний в лісі гриб, А поганий в носі грип! Роздягли мене і скоро Стали всі кругом жаліть. І лежу я в ліжку хворий – Доведеться похворіть. Піднялась температура, Я лежу собі, мовчу. П’ю солону я мікстуру, Кислим горло полощу. Кажуть: – Витерпиш, відмінник! – І – гірчичник неодмінно... Після банок на боках Шкіра в синіх п’ятаках. Тут з вікна плигає котик І до ліжка мчить біжком. – Хочеш, я тобі, Муркотик, Ніс засиплю порошком? А хвостатий вигнув спину, І таке муркоче кіт: Що? Коту пеніциліну? Та мені ще ж мало літ!» Я, кота почувши мову, Не перечу, ні-ні-ні! Я лежу, гадаю знову: Скільки ще лежать мені? День лежу і два лежу, Третій – в школу не ходжу. І дружкам сюди не можна, Кажуть, я їх заражу!.. Ех, піднятись би в цей час І з’явитись в перший клас: «Зоє Павлівно, що в класі?.. Що новенького у вас? Зоє Павлівно, що в класі?» Зоя Павлівна мовчить... Я в ракеті мчу до Марса... А якийсь ведмідь ричить... «Що? Заснув, непогамовний? Як здоров’я? Помогло?» А, це лікар наш районний Гладить вже мені чоло.
|