|
В одному провулку Будинок стояв. А в ньому упертий Хома проживав. Ні дома, ні в школі, Ніде і ніяк – Уперто Не вірив Нікому дивак. Надворі негода, І дощик, І град. – Озуй-но калоші, – Всі радять підряд. – Неправда, – Не вірить Хома їм. І що ж? Він просто в калюжі Ступа без калош. Мороз. У хлоп’ят на ногах ковзани. Закутались люди, бо мерзнуть воші. Всі кажуть Хомі: – Вже настала зима. – В трусах На прогулянку вийшов Хома. Іде зоопарком Бадьорий загін: – Дивіться: он слон! Ну й великий же він!.. – Та відповідь знову У хлопця одна: – Брехня! Бо не схожий Цей слон на слона. А раз йому сон Дивовижний наснивсь, Немовбито в Африці він опинивсь. Там сонце південне Безжально пече І річка, під назвою Конго, Тече. До річки іде Піонерський загін. На берег до друзів Підходить і він. – Купатись не слід: Алігаторів тьма. – Неправда, – Перечить хлоп’ятам Хома. Труси і сорочка Лежать на піску. Упертий Хома Поринає в ріку. Уже алігатор Пащеку розкрив. – Ой Хомо, Рятуйся Від хижих зубів! А той одмовляє: – Не вчіть ви мене! Мені одинадцятий Скоро мине! Уже бідоласі Рятунку нема, Уже в крокодила У пащі Хома, Видніється тільки Сама голова. До берега Вітер доносить слова: – Непра... Я не ві... – Алігатор зітхнув І, ситий, У воду зелену пірнув. Труси і сорочка Лежать на піску. Ніхто не пірнає В бурхливу ріку. Збудився Хома, – Не второпа ніяк... Труси і сорочку Узяв неборак. Хома забурчав, Хома закричав: – Неправда! Не сон це! Я зовсім не спав! Хлоп’ята, Знайдіть отакого Хому І вірші оці Прочитайте йому.
|