Живе на світі Саша,
У роті в Саші – каша.
Та каша не гречана
І навіть не пшоняна.
Не манка,
Не овсянка,
Не з рису каша та, –

Ні, зранку в роті в Саші
Слова звичайні наші,
Звичайна мова наша,
Знайома і проста.

Усе, що можна сміло
Сказати зрозуміло,
Красиво, чисто, ясно, –
Як кажуть всі підряд, –
Сашко наш так коробить,
Що й сам не зна, що робить:
Він вимовить словечко –
І сам тому не рад!

Він скаже: «До побачення!»
А чуєм: «Телебачення».
Спитає: «Де калоші?»
А чути: «Не хороші!»

А вголос прочитає –
Йде кругом голова:
Щоразу він ковтає
І літери, й слова.

І так він поспішає
Читать, Писать, Сказать,
Немов хтось потопає,
А він мчить рятувать.

Він може, та не хоче
По-людськи вимовлять.
Потрібен перекладач
Його перекладать!