|
Я приїхав на Кавказ, На коня сів перший раз. Люди стали недалечко, Люди дивляться з вікна, – Я вхопився за вуздечку, Сунув ноги в стремена. – Відійдіть – учвал іду! І не бійтесь: не впаду! А навстріч мені – ягнята, І корови, і бики. – Треба їм дорогу дати! – Вимагають пастушки. Вуха вгору, набік ноги, – Кінь не хоче йти з дороги. Як праворуч потягну я – До канави він задкує. Я не хочу йти в галоп, Довелося ж, – гоп-гоп-гоп! А коня розковано, Ним їхать ризиковано. Край воріт спинили лет – Стали задом наперед. – Він же їздити не вміє! – Всі сміються, – ну й атлет! – Відійдіть – учвал іду! І не бійтесь: не впаду! По дорозі в хмарах пилу Дві гарби я пострічав. Кінь у піні, кінь у милі, Кінь відразу дибки став. А з гарби кричать: – Дивак! Полетиш в канаву так! Я в канаву не хотів, Довелося ж, – полетів. Гриву випустив з руки, – І упав у будяки. Не забуду цього дня, Я не сяду більше на цю коняку
|