|
Тому багато літ назад І я в ранковий час В юрбі ровесників-хлоп’ят Прийшов у перший клас. Я теж трудні задачі мав – У цім немає див. Ішов до дошки, крейду м’яв, І множив, і ділив. Пройшли шкільні мої роки, Пора найкращих днів, І я стрічаю залюбки Шкільних товаришів. Один – пілот. Сашко – танкіст, А третій – садівник. Четвертий – лікар-окуліст, А п’ятий – робітник. Хто шостий? В морі капітан. Відомий нам з газет. А сьомий – диктор, Левітан, І восьмий – я, поет. Зустрівши друга в вільний час, Про школу мовим з ним... – Згадай-но, як учили нас І як не знав я, де Кавказ, А ти не знав, де Крим. Як намагавсь я підказать, Щоб виручить дружка, Що п’ять на вісім – сорок п’ять І що Ельбрус – ріка! Дитинства дні без вороття Пройшли – не повернуть. Нам рідна школа у життя Прослала вірну путь. Тепер вже наші діти в клас Ідуть в ранковий час, І власну юність кожен з нас Згадає раз у раз. О рідна школо гомінка, У класі два вікна! Де в світі ще була така, Прекрасна, як вона!
|