|
Час іде рішучим кроком, Та не може давнина В забуття забрати роки, Що позначила війна. В першім класі на уроці Тихий шепіт, ледве чуть: «Перемога... в котрім році?» «В сорок п’ятім. Не забудь!» «Сорок перший, сорок п’ятий» – Все в підручник увійшло. А колишньому солдату – Наче вчора те було. * * *Хто летить над білим світом На чудеснім кораблі, Шле із космосу привіти Всім народам на землі?.. Пообідав між зірками, Звільна взяв журнал до рук?.. Був колись між малюками, Як усі, школяр-малюк, Син учителя з Алтаю, А на прізвище – Титов... Змалку клич я пам’ятаю: «Будь готов!» – «Завжди готов!» Він той заклик знаменитий Все життя беріг, і ось – Мужній голос із орбіти: «Я готов!.. Лечу!.. Збулось!.. Щиро вдячний за довір’я, Що народ мені явив. Це Гагарін до сузір’їв Першим шлях мені одкрив». Бачить він в ілюмінатор: Синім глобусом – Земля. – Перетну за мить екватор! – Видно Африку здаля! – Курс тримаю бездоганно! – Дуже добре чую вас! – Почуваюсь непогано! – На добраніч! Спати час! Корабель той змайстрували Наші вславлені майстри. Недарма помудрували Кандидати, доктори, Академіки старі, Запальні, мов школярі. Поруч з ними був весь час Робітничий рідний клас!.. У безсонні довгі ночі, В трудові гарячі дні І учені, і робочі Мали помисли одні. Сто разів найтонші дані Треба звірити було, Щоб в космічнім океані Аніщо не підвело. Все! Зустрічати ідемо. Не згорів і не розбився, – Жив-здоров, хоча й стомився: Спав не так, не так трудився, Їв не так, як ми їмо... * * *Космонавти! Вас Вітчизна у Кремлі. Мужньо ви почин поклали Новій ері на землі. Всі народи, всі держави Поіменно знають вас. Ну, чи міг орел двоглавий Досягти такої слави, До зірок підняти нас!.. Так! Посмій сказать «відстала» Про країну чарівну, Що пройшла через війну, Що немало бід зазнала, Що зорала цілину І тепер ще дужча стала, Посланців своїх послала В міжпланетну далину! * * *Я летів над морем млистим На стоміснім кораблі. Був допитливим туристом На чудній чужій землі. Я на стріти брів уперто, Із студентами сидів І розмову вів одверто З ким хотів і як хотів. Бачив я мистецтво зодчих, Живописців-мастаків І творіння рук робочих: Хмарочоси – диво з див! До халуп заходив просто, Бачив злидні всіх сортів. І в палацах був я гостем У всіляких багачів. Зустрічав людей чудових – Чесних, мужніх, трудових. Але й гірших, як відомо, Є чимало, окрім них. Зустрічав ділків, банкірів, Попадалися й такі ж, Для яких питання миру – Все одно що в серце ніж; І такі, для кого просто На політику начхать, Всі їх думи, мрії, тости: Щонайперше – торгувать! Тіні я дарма не кину На той край, де гостював, – Я не взнав усю країну І не всюди побував. Там не все мені прижилося По радянському нутру, І країну ту заморську Я за приклад не беру. Є заможні й дуже бідні Люди в дальній стороні. Є й такі, що край наш рідний Бачать подумки в вогні, Ждуть, що скнітимем в полоні, Загубивши всі права... Нам не треба Вашінгтонів, Коли є у нас Москва!.. * * *Ми – до всіх зичливі й щирі, І не паша в тім вина, Що звучать слова в ефірі: «Рабство», «гніт», «терор», «війна». Неспокійно па планеті, Хоч куди в думках сягни, Коли в когось в кабінеті Визріває план війни; Як приймає хтось ухвали Про розбійницькі навали, Котрі нищать на землі Все, що люди возвели. Генерали з Пентагону. Знай товчуть про оборону. Оборону? А яку? Може, ми їх чим лякаєм? Воювать ми не бажаєм, – Нащо те трудівнику!.. Не самі лише рушниці Є, звичайно, і у нас. Не тримаєм в таємниці Ми того, що на границі В нас на варті, як годиться, Повсякчасно, про запас. А проте ми хоч сьогодні Задля миру на землі Без вагання знищить згодні Всяку зброю взагалі, Всі ракети знять зі стартів, І знешкодить бомб запас. Тільки й ви зметіть із карти Павутиння ваших баз!.. Хай зброярські всі заводи Всіх країн замруть навік. – Ось він, пам’ятник Свободи! – Скаже мирний трудівник. Часом нам вночі не спиться Не з лихого прочуття, – Не дає очам стулиться Те, чим сповнене життя: То не сумніви безжальні, Ні тривоги, ані сум, А лиш втілення в реальність Найсміліших мрій і дум. Якщо дні згадати грізні, Залп «Аврорьі», Петроград... І яка була Вітчизна За багато літ назад, А тоді газету взяти Чи поглянути в вікно: Радість, світло – наче свято, Зникла тьма давним-давно! Хай важка була дорога, Що вела до цілі нас, Та без труднощів нічого Не дається в перший раз. Скільки панство не старалось На заваді стати нам, – Так із носом і зосталось: Радість нам – біда панам!.. Спокій нашої країни, Кожен подвиг трудовий – Ворогам страшніше мінті В обстановці фронтовій. * * *Комунізм! Мудра суть у слові тім! З ним сподіванка одвічна Нині входить в кожен дім. Хліб – для всіх! Торжество палких ідей. І ніде – ані поняття Про знедолених людей. Хай там хтось за океаном Корчить усмішку криву, Але пізно або рано Все те буде наяву. На планеті нас мільйони, І все більш стає щодня. Наших друзів стяг червоний Стягу нашому рідня! Комунізм! Яскравіше маяка. «Будь готов!» – З нами ленінський ЦК! З нами Партія всесильна, Ми із нею нероздільні, За народ стоїть вона. Тим Вітчизна і міцна!
|