|
Ти не спиш, Постеля зм’ята, Ковдра зсунулась, звиса... Вітер носить запах м’яти, Сяє зорями роса. На березах сплять синиці, В житі перепел гуля... То чому ж тобі не спиться, Ти ж бо стомлена лягла? Ти зросла вже, не малая, Ніч для тебе не страшна... Може, зорі заважають? Може, квіти знять з вікна? Під кущем дріма зайчиха, Спати й нам пора – засни. Ти ж бо чуєш, Тихо-тихо По кварталах ходять сни... Десь притихли океани, Сплять медузи на морях, В зоопарку пелікани Бачать Африку у снах. Черепаха задрімала, Поряд слон у дремі спить. В грозах землі, рідні далі, Мабуть, сняться їм в ту мить. Напрям свій вітри звернули У заулах – ні душі. Сонно на ріці Амурі Ворухнулись комиші, Колихнулись тихо трави, Ліс як вкопаний стоїть... На далекій На заставі Вартовий в лісу не спить. Він стоїть – Над ним зірниці, Він на хмари погляда: Над рушницею границю Хмар орда переліта. Немов звірі вони – схожі, – Ні спинить їх, ні впіймать... Спи. Тебе не потривожать. Ти спокійно можеш спать. Я будить тебе не стану: До світанків ти ясних В домі тихому, Світлано, Задивись в хороші сни. Притомився вітер в далях, Спать повіявся в степи. Загорнися в укривало. Спи...
|