|
Як по схилу по крутому Чорний йшов баран додому Й на місточку над потоком Білого стрів ненароком. Тут баран промовив білий: «Світ мені тепер немилий! Адже вдвох нам не пройти – Тож назад вертайся ти». Й чорний мекнув: «Ме-ке-ке! Ти здурів? Це що таке? Щоб то я звернув з дороги? – Хай тобі одсохнуть ноги...» Покрутив один рогами, Другий вперся тут ногами... Як рогами не крути, А удвох нам не пройти. Сонце з неба – аж пече. А внизу потік тече. Барани ж два бились-бились – Та в потоці й утопились.
|