|
Коли літ похмурих стужа Так дмухнула над тобою, Що душа твоя байдужа До кохання і до бою; Коли рухів нових хвилі Мають сон твій турбувати; Спать захочеш... то в могилі Найміцніше буде спати. Враз затихнуть життя гуки, Відпочинуть хворі кості, – Не зрушатимуть їх муки Ні безсонниці, ні злості.
|