|
Дружно, міцно всіх вас, браття, Я б до лона притулив, І надії, і прокляття З вами разом поділив. Так женуть лихі катюги З гурту братнього мене В хмурий край снігів та хуги, В підземелля кам’яне. Най назустріч тьма та холод, Най тяжкий рудник, – і там Найсвятішу віру в молодь Збережу на глум катам. У гнітючій млі загнання Непохитно світла жду, А в душі одно бажання, Як молитву, покладу: «Будь наверсі сила ваша, Стрінь в бою побіда вас, І минуй гіркоти чаша, Що труїла стільки нас!»
|