|
Мій Боже, дякую Тобі За те, що дав моїм очам Ти бачить світ, Твій вічний храм, І зорі, й хвилі голубі. Мені тортури хай грозять, – Я дякую за мить одну, За все, що серцем я збагнув, Про що мені зірки твердять... Я відчуваю скрізь Тебе, О Боже мій, і в тишині, І в сяйві зір, що йде з небес, Й в душі своєї глибині. Жадав я Бога – і не знав; Не вірив ще, але любив, Хоч розумом і відкидав, – Тебе я в серці поселив. Відкрився й Ти мені: Ти – світ. Ти – все. Ти – небо і вода, Ти – голос бурі, Ти – ефір, Поета думка, Ти – звізда... Впродовж життя Тобі молюсь, Тобою дихаю, люблю. Помру – душею вознесусь В обитель зоряну Твою. За ночі, за світанки й дні Я вдячний, що Ти дав мені, І прагну, щоб завжди була Тобі невгасная хвала.
|