|
Промінь місяця ясний Вимережує галяви. Сплять бліді болотні трави, Бродять білі тумани. Мертвих віт хмурне склепіння, Листу ледве чутний шепіт, І зітхання й шарудіння Прокидають в серці трепет. Прохолодна ніч у соннім Сяйві місячному спить, І акордом тиходзвонним Вітерець не пролетить: Незбагненна таємниця – В хащах лісу... І тремтлива Дивна тиша-чарівниця: Вірю казці, вірю в диво.
|