|
О місяцю блідий Над нивами блідими! Який тяжкий спокій – Над ними, сніговими. – місяцю хмурний З недобрими очима! Кругом – спокій тяжкий. А очерет сухий Додолу похилився, – Аж місяць лютий, злий Посмішкою скривився. І очерет стрункий Ще нижче похилився. Ось крука крик хрипкий Із бору докотився... У небі – теж спокій, Мов у пустому храмі... Який тяжкий спокій Над сонними полями... О місяцю блідий, Злочинний і страшний Над сяйними снігами!
|