|
Знов і знов сліпій надії Люди серце віддають. Раз у раз у ночі білі Солов’ї кричать в гаю. І закохані подружжя У гаї свої біжать. Щастю поглядів зворушних Вірять, брешуть і мовчать. Та не радує й не мучить Жага пристрасна сповна. Лише безпристрасності учить Моя відчужена весна.
|