|
В алеї ніжній і туманній, Де тільки листя шум звучить. Дитя букет збирає гарний, Безтурботно сміючись. Із настанням німої ночі Букет стає все яскравіш. І радіють живі очі Палітрі дивних кольорів. Чим менше в вечорі утіхи, Тим більше радісне дитя Неначе співом райським, сміхом Проймає морок небуття. Знаходить в в’ялості красиве Блаженства сповнена пора: І листопад для нього – диво, І смерть для нього – все ще гра...
|