|
Ой, чому – зблідла вся повесні Пишноцвітна троянда сама, Ой, чому – б’є поклони земні Кожна квітка й стеблинка німа? Ой, чому так печально звучить Спів пташок, що летять в небеса, Ой, чому – понад степом висить – Туманіє холодна роса? Ой, чого світанкова зоря В небі літнім – немов на мороз? І чого ця діброва стара Ніби повна – незнаних погроз? Ой, з чого я і сам – у журбі, А з думок – не минає – одне: Ой, з чого – по щасливій добі Ти – навіки – забула мене?!
|