|
Навіщо ти наснилася, Красуне-чарівниченько, Мов спалахом – з’явилося В уяві біле личенько?! Ой, зникни, геть, сновидиця! Твої ліниві погляди І попіл кіс розсипчастий, І губи гордовитії, Що, мов живі, наснилися, Все, мрією весняною, Розтануло, і серце – в ніч, В ніч, непроглядну, кануло! Навіщо ти наснилася, Далека чорноока, Аж вмить – взялася полум’ям Подушка одинока...
|