|
Моя чарівниченька – часом щасливим – Заллє ться, мов пташка, веселим наспівом, Як пташка, почне щебетать, пустувать, Так мило почне – пустувать, щебетать, Що – подихом навіть – боюся задмухать Дівочі пісні, що солодкі мені, І ціле життя я готовий – всі дні – Красунечку – слухать і слухать, і слухать! А в мить, коли жвавість торкнеться очиць І щічки – займуться!.. І в сміх, – горілиць! Коли – малиновії крізь її губкі, Мов перли в коралах, – покажуться зубки! Ой, мить оцю маю скоріш – переймать: Дивлюсь їй у вічі і прагну – цілунку, Не хочу вже слухати юну чаклунку, А все – цілувать, цілувать, цілувать! За це я готовий – життя все віддать!
|