|
Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні. Там протряхле вже громадять, Тут – зворушують, а те – Мужики на віз провадять, Віз хатиною росте. І, зігнувшись під вагою, Хирна шкапа краю жде, Ноги вип’яла дугою, Спить – ушми не поведе. Тільки Жучка невгавуча У покосах порина Та гасає, куди луча1, Або бреше, як дурна.
1 Куди луча – куди попало.
|