Бувають події: стануться раз,
із серця вирізьблять фразу.
Роками не вигадать кращих фраз
від сказаної – зразу.
Такий і до Пітера ленінський в’їзд
на башті броньовика.
З того часу мій захват і слів моїх зміст
ні в днях, ні в роках не зника.
Так само радіють з цієї дати
душі фабрик і хат простих.
І я подаю вам просто цитати
з серця і з віршів моїх.
Лютневе полум’я померкло бистро,
лютневу радість у промовах втопили.
Десять міністрів-капіталістів
дивляться з ласкою на буржуйські рила.
Купався Керенський в своїй побіді.
Глушив революцію адвокатський дзвін.
Та ось пішло по заводу: – їде!
– їде! – Хто їде? – Він! –
І до міста, уже заплилого салом,
раптом звідтіль, із-за Неви,
з Фінляндського вокзалу
по Виборгській загуркотів броньовик.
Була звичайна оця машина,
як і багато інших машин.
Пройшла, а в цілому світі нині
панцирний подих її лишивсь.
І знову вітер з усієї сили
вали революції підніс натхненні.
Блузи і кепки Литейний вкрили.
– Ленін з нами! Хай живе Ленін! –
І скрізь, і в усьому з днів отих
Леніна з нами імено.
Несли ми, несем і будем нести –
його, Іллічеве знамено.
– Товариші! – і над головами сотень миттю,
вперед закликаючи, руку виставив,
– Скинем есдецтва застаріле лахміття!
Геть владу угодовців і капіталістів! –
Тоді робітник, запитаний вперше,
відповідав: – готовий! – іще не в лад,
А сьогодні, буржуя на порох стерши,
десять років крокує країна Рад.
– Ми – голос волі низу,
робітничого низу – всесвіту надр.
Хай живе партія, що будує комунізм!
Хай живе повстання за владу Рад! –
Слова ці слухали мордаті гармати,
І щиривсь багнетами білих стан.
А нині міцніє партія і Ради
в спілці з сотнею мільйонів селян.
Уперше перед юрбою очманілою,
тут же, перед тобою, скрізь –
встало, як звичайне роблене діло,
недосяжне слово – «соціалізм».
Приватника взято у запряг нині.
Коопів сітку в’ємо оце.
Показуємо щоденно, повсюди в країні
соціалізм живцем.
Тут же з-за заводських хащів,
сяючи над обрієм для всіх країв.
встала завтрашня комуна трудящих –
без буржуїв, без пролетарів, без рабів і панів.
Комуну будуємо, вірні меті,
хоч навкруг вороги ще доки,
та ми пройшли до неї по путі
десять найтяжчих кроків.