Встав хлопчина вранці рано,
підійшов до тата:
– Добре що, а що погано?
хочу я спитати! –

Таємниць не маю я, –
слухайте, малята, –
ось вам книжечка моя
з відповіддю тата.

– Як вітри в саду шумлять
і як грім гуркоче,
в час такий іти гулять, –
препогано, хлопче.

Дощ ущух, ясніє обрій.
Сонце в цілім світі.
Це й дорослим дуже добре,
дуже добре й дітям.

Якщо лазиш ти в калюжі,
чорний, наче нічка, –
ясно, це погано дуже
для твойого личка.

Якщо хлопчик любить мило,
часто чистить зуби,
цей хлопчина дуже милий,
подивитись любо.

А від тих відвернеш очі,
хто малят б’є нишком, –
забіяку я не хочу
навіть вставить в книжку.

Цей гукає: – Не чіпай
тих, хто менший зростом! –
Він хороший, так і знай,
пречудовий просто!

А якщо ти все подер –
м’яч і книжку в клоччя,
скаже кожний піонер:
поганенький хлопчик.

Якщо хлопчик любить труд,
до книжок охочий,
про такого пишуть тут:
він хороший хлопчик.

Як від гави карапуз
утікати стане, –
цей хлопчисько боягуз.
Ясно – це погано.

Цей – малий, зате хоробро
гонить грізну птицю.
Сміливий хлопчина, добре, –
це в житті згодиться.

Хто, вмастивши одяг в бруд,
лізе у ковбані, –
про такого кажуть тут:
він пустун поганий.

Цей-от чистить черевики,
миє сам калоші.
Він, хоча ще й невеликий,
а цілком хороший.

Хай це знає кожен син,
кожне із маляток:
виросте із сина свин,
якщо син – свинятко.

Хлопчик зрозумів умить,
вирішив негайно:
«Буду добре все робить
й не робить погано».