Як совість голуба, чистий брук.
Як лисина банкіра, тротуару плити
(після того, як трупи на грузовики зберуть
і кров одмиють од плит политих).
По бульварах під няньчину казку в цей час
плюшики ведмедикам гладять буржуята
(після того, як балони заповнив газ
і прогуркотіли до Польщі гармати).
Миротворці, осяяні циліндровим глянцем,
язика натерли, гостріш од меча
(після того, як послано гвинтівки афганцям,
а бомби – басмачам).
Сидять по кафе гусари спішені.
Піхота розважається в цивільнім стані.
А під цю ідилію – гарячково-поспішні
воєнні готування.
Кривавих крапель пунктирна путь
повзе по землі, – бо ж кругла земля!
Де-небудь в когось хто-будь
з-за рогу нишком стріля.
Цілять – в серце, щоб вразить вірно.
Одним командири стріляння марять –
приборкавши поодинці непокірних,
погнать на бійню людські отари.
Сьогодні крівця у сутичках витече,
а взавтра, в натовпи танками тичучи,
кров розкуштує війна як слід, –
піде хльостать з панцированих птичок
заліза і газу кривавий послід.
Поглянь, з близьких літ вилазить вперед,
кістками постукує кінь-краса.
На ньому війни пожовклий скелет,
і сталлю синіє смерті коса.
Ми, м’ясо гарматне, цього не стерпимо,
ми гуртові споживачі милиць і протез,
ми вийдемо на вулицю, 1 серпня ми
до неба цвяхами приб’єм протест.
Геть політику порохових бочок!
Доволі вдома лякливо щуплиться!
Від першої республіки селян і робочих
відкиньмо війни багнетні щупальці!
Ми прагнемо миру. Не руште, одначе! –
ми в роти стулимось, стуливши рот.
Призвідці бійні на фронті побачать
один повсталий робітничий фронт.