Нас
оточують
кордони білих.
Небо
Європи
іржею з’їли
гарматних заводів
гар і чад.
Нехай
набридле,
нехай
застаріле,
та треба
про це нам
говорити й кричать.
Пролетаре,
зневажливих
не шкодуй же
слів,
в травоїдні
відозви Толстих
не вір!
Передчуваючи
холод
боїв,
мобілізуй
і зброю,
і тіло,
і вірш.
Життя
горілчане
женімо із хат,
спортом
даваймо
могуття м’язам.
Виливайтесь
в заводах,
жерла гармат!
Хіміє,
Європу
перехитруй
газом!
Працюйте
невтомно
над обороною нашою,
щоб ринути
в бій,
зачувши сигнал.
Але, як
механіка
буде в нас слабшою,
у нас
в запасі
страшніший арсенал.
Побачать
прожектори
їхніх очей
знаряддя
наше,
лютіше за гази.
Наша зброя:
солідарність людей,
різних мовою,
але –
однакових класом.
Слухачу світу,
настроюй вуха,
душу
і слух
з Москвою зливай.
Прикордонне
сільце й містечко,
слухай
червоної
Москви
гарячі слова.
Майбутній
рядовий
в закордонному війську,
чи йдеш з піхотою,
чи в танках ящериш,
пам’ятай:
для тебе
найближча із близьких
перша
наша
республіка трудящих!
Пам’ятай,
як почуєш
канонадні грози,
наступаючої
буржуазії
як побачиш натиск,
наша
найкраща зброя –
здійснений лозунг:
«Пролетарі усіх країн, єднайтесь!»
Павло Усенко + Євген Дроб’язко | ? |
|