Нас оточують кордони білих.
Небо Європи іржею з’їли
гарматних заводів гар і чад.
Нехай набридле, нехай застаріле,
та треба про це нам говорити й кричать.
Пролетаре, зневажливих не шкодуй же слів,
в травоїдні відозви Толстих не вір!
Передчуваючи холод боїв,
мобілізуй і зброю, і тіло, і вірш.
Життя горілчане женімо із хат,
спортом даваймо могуття м’язам.
Виливайтесь в заводах, жерла гармат!
Хіміє, Європу перехитруй газом!
Працюйте невтомно над обороною нашою,
щоб ринути в бій, зачувши сигнал.

Але, як механіка буде в нас слабшою,
у нас в запасі страшніший арсенал.
Побачать прожектори їхніх очей
знаряддя наше, лютіше за гази.
Наша зброя: солідарність людей,
різних мовою, але – однакових класом.
Слухачу світу, настроюй вуха,
душу і слух з Москвою зливай.
Прикордонне сільце й містечко, слухай
червоної Москви гарячі слова.
Майбутній рядовий в закордонному війську,
чи йдеш з піхотою, чи в танках ящериш,
пам’ятай: для тебе найближча із близьких
перша наша республіка трудящих!
Пам’ятай, як почуєш канонадні грози,
наступаючої буржуазії як побачиш натиск,
наша найкраща зброя – здійснений лозунг:
«Пролетарі усіх країн, єднайтесь!»