Небесного Спадає сутінь гаско. Йшов сніг. ніч до Новочеркаська. Туман – Темно – Я дерся натужно в ході по горі... Коробкою дививсь погорільцем в очі. Город – Та тільки ось тобі – Шлях дійдуть аж туди куполи. А за собором вагою мідної гирі, стоїть козак, Єрмак – Єрмак не один: із ночі, з крижин встає генерал Каледін... За ним і інші. з старого часу проклятого мчаться вулицею, Платова. Риссю несе На конях гарцюють чубаті. Може, їде і дід Асєєва, може, і мій прадід. З давновіку ніби знову під бубни що не кінь – вітрогон, золотиться погон і жовтіють Електро-оком ліхтар блимнув і згас... По-новому чорні сьогодні – І замість брязкоту на дурнях дзвенить і мислі, гостріші від шаблі. Закрийся, Немає Пішли один на Кубані є нині лампас – лампас голубий
|