Пам’ятаєте колись діла провінцій? –
Грати в преферанса, нидіти й труїться.
Сестер три тисячі три, в своїм кутку,
нудьгу терпіли, до болю різку.
В Москву! В Москву!! В Москву!!! В Москву!!!!
Москва кам’яночервона, Москва білокам’яна
завжди була прекрасна й близька мені.
Та чи ж нам в столицю одну стулиться?!
Для Союзу завузько московської блузи.
Дивлюсь я – за столицею столиця
росте з безмірної сили Союзу.
Де ворон вився над падлом і каркав, –
в полотна залізниць забинтований,
столицею гуде український Харків,
живий, трудовий і залізобетонний.
За гори вугілля і рейок на волі
розлітаються свистки поїзні.
Блок писав: «Загорілась нової
Тут Америки зірка мені!»
Де раніш суходіл китів і акул
лизало безриб’яче море,
в палацах і бульварах пестить Баку –
того,
хто працею зморений.
А тут, де афіші скубла коза,
– «Виконують такі от арії»... –
казанням зводиться Казань,
столиця Червоної Татарії.
Москва зажурилась. Бабусю, та що ти?!
Дивись і радій, простолиця:
вилуплюються, на всі Радянські Штати,
новонароджені столиці!