Саксонська площа. На площі плоскій,
з почовганого парадами лона
встає металевий пан Понятовський –
маршал Наполеона.
Штанів чорт-ма. Жупан з плеча.
Кінь з мідним хвостом, як і слід.
Пан у правиці тримає меча,
скерованого на схід.
Схід – це ми. Схід – Україна.
Села й оселі наші.
І от обернуть Україну в руїни
нахваляються меч і маршал.
Нам битися з вами – нема причин.
Брати ми – польському брату.
А будете лізти, – обломаєм мечі
ще краще, ніж Бонапарту.
Не треба нам вашого ні волокна.
Хай шле вас народ, а не кубло зміїне, –
і... запросимо щиро, будь ласка до нас,
як член ЦВКа Радкраїни.
А коли ви спец воєнних лихоліть,
у вас ворогів чимало й поруч,
на Бельведер свій меч поверніть,
градусів на дев’яносто праворуч!
Там маршал і кінь з трубою хвоста
кожного поляка на нашого брата
за те, що росіянин першим повстав,
будуть нацьковувать завзято.
Але... в Польщі маршалів мало тепер.
Трудящих – більш набагато.
І якщо ти за Польщу, тебе
не мине з нами вдвох тепер
проти панської Польщі стояти.
А пам’ятники є і в нас.
Це – кому підвезе як.
І штани з чавуну підпасуємо враз.
Заслужиш і стій... До відзеня!