Бродвей здурів. Гульня і біганина.
Будинки з небес обриваються і висять.
Та Вульворт помітиш навіть між ними.
Корсетна коробка поверхів на шістдесят.
Верхні розвідують зорі небозводу,
в середніх тайпістки¹ стрекочуть розсерджено.
А десь у найнижчім – «дрогс сода,
грет енд фе́ймус ко́мпані-не́йшенал»!²
А в віконці сімнадцятирічна міс,
сидить для реклами і гострить ножі –
леза «Жіллет», що іржею взялись,
кладе в патентований затискач з пружин.
І гладить ременем, і водить, як брусом.
І хоч їй не личить, щоб вуса були,
проводить під носом, неначе по вусах, –
мовляв – готовий, нагострив і голи!
Нагострить один до сизого блиску
і тягне другий іржавий, тупий.
Нагострить, покаже і ручкою хистко
запросить – мовляв, бери, купи.
З такої роботи буржуєм не станеш.
Біжать без борід з бездумним лицем.
Буржуйських багатств джерело нам знане:
зроби їм на долар, а видадуть цент.
У мене ні вусів, ні доларів, ні шевелюр,
і в горлі застрягають англійські огризки.
Але я підходжу і губи кривлю –
неначе крізь скло говорю по-англійськи:
«Сидиш, очима буржуїв охоплена.
Чого сподіваєшся? Дура із дур».
А дівчині чується: «Опен,
опен ді дор»³.
Нащо піклуєшся про вуса чужі?
От... посадили... тебе, безголову».
А в дівчини фантазія буяє без межі,
і дівчині чується: «Ай ло́в ю»⁴.
Я злюсь: «Вийди, вікно розламай, –
а бритви роздай для жирних горл».
Дівчині сниться: «Май,
май гьорл»⁵.
І грає фантазія, як фейєрверк, –
і я їй здаюся товстим і багатим.
І дівчина марить – закоханий клерк
із Во́лстріт за жінку прийшов її брати.
І вірить міс, щаслива від мрій,
що я – доларовий верховода,
що в поверхах вищих готові їй
стіл безкоштовно, квартира модна.
Як врізать їй в голову мислі-ножі,
що руським відомий спосіб найкращий,
як взяти робочим усі етажі
без мрій про весілля, без дум про спадщину.

¹ Тайпістки – друкарки.
² «Велика і знаменита національна компанія шипучих напоїв».
³ «Відчиніть, відчиніть двері» (англ.).
⁴ «Я люблю вас»(англ ).
⁵ «Моя дівчина»(англ.).