Мені набридли ноти, –
хватає з ними нам роботи.

Пропоную без зайвих фраз –
універсальну відповідь – всім зараз.
Якщо нас якийсь надумає палій
спровокувати на кривавий бій –
ми, міцні, скажемо:

ні!

А якщо навіть в мордобійній справі
руку простягнуть – на конференцію, будьте ласкаві! –
Ми враз
відповімо: гаразд!
Якщо держава десь іще така є,
що ультиматумом нас лякає, –
ми, міцні, скажемо:

ні!

А, якщо, не лякаючи нас погрозами,
щиро скажуть: погодитись просимо! –
ми враз
відповімо: гаразд!
Якщо концесіями капіталісти
хочуть на шию нашу сісти, –
ми, міцні, скажемо:

ні!

А якщо схочеться розкрити калитку тугу їм,
і звернуться: «Давайте, чесно поторгуєм» –
ми враз
відповімо: гаразд!
Якщо хочеться сунуть рило їм
в те, кого судимо, кого милуєм, –
ми, міцні, скажемо:

ні!

Якщо просто попросять при всій громаді –
пробачте такому-то – дурневі-дяді, –
ми враз
відповімо: гаразд!
Керзон, Пуанкаре, і ще хто там?!
Кожен із вас, – щоб не наробити гірше, –
перше, ніж оголошувать марні ноти,
хай прочитає ці вірші.