|
Замружив очі зливи залп. А за решіткою щіткою залізних думкою дротів – перина. І на ній зірок здійнятих так легко сперлись ноги. Оги- дні ліхтарі – царі у діадемі газу; очам одразу дивитись стало боляче на вражий цей букет – повій бульварних плаття. Строкаті жарти сміх клює з отрути золотих троянд підряд зиґзаґом. За гамір намір змить з очей образу: раба хрестів страждаюче-спокійно-хаотичних, гроби хатин публічних схід кинув у єдину полум’яну вазу.
|