(Розмовочки з Ейфелевою вежею)У човганні мільйонів ніг. У шелесті тисяч шин. Я міряю Париж – від самоти знеміг, до болю ні лиця, до болю ні душі. Круг мене тут – авто фантастять танець, Круг мене тут – із звірорибних морд – іще з Людовіків цей свист води фонтанивсь. Виходжу я на Place de la Concorde. Чекаю я, аж поки, звівшись плавко (щоб із шпиків хто-небудь не підглянув), до мене, до більшовика, на явку не вийде Ейфелева із туману. Цить, вежо, тихше тупайте! – побачать! От місяць – гільйотинний ніж. Я ось що скажу (розшептавшись в туркоті, Їй в радіовухо дзижчу скоріш): – Я розагітував будинки з речами. Ми – тільки згоди вашої ждем, вежо, – в повстання пішли б із нами? Вежо, – ми вас обираєм вождем! Не вам – взірцеві машинного генія – мліть, чуючи аполлінерівський вірш1. Для вас не місце – гниття щоденне – Париж проституток, поетів, бірж. Метро дали згоду2, підуть з любов’ю, – вони із своїх обличкованих нутр публіку виплюють, змиють кров’ю із стін плакати духів і пудр. Вони упевнились – не ними литься в’юнам багатих. Вони не раби! Вони упевнились: більше до лиць їм наші афіші, плакати боротьби. Вежо, – вулиць не бійтесь! Коли вже метро не випустить вуличний грунт рейки грунт на шматки поріжуть. Я піднімаю рейковий бунт. Вам страшно? Трактири заступляться зграями? Вам страшно? Підмогою прийде Рів-гош3. Не бійтесь! З мостами домовленість маю. Вплав ріку не візьмеш також! Мости, розпалившись од руху злого, піднімуться враз з паризьких сторін. Мости забунтують • від заклику того – зметуть перехожих з камінних спин. Всі речі здибляться, Їм важко тут буть. Мине п’ятнадцять літ чи двадцять, – струхліє сталь, і речі теж підуть самі Монмартрами4 на ночі продаваться. До нас би, вежо! Ви до нас рушайте враз! Ви там потрібніші! В блищанні сталі, в днях багряних – ми стрінем вас, ніжніше стрінем вас, ніж вперш закохані своїх коханих. Ходім в Москвуї На шир Москви погляньте ви лишень! Ви – кожній! – можете по вулиці здобуть. Ми вас плекатимем; за день разів із сто там вашу мідь і сталь до сонць натруть. А місто ваше, – хай Париж франтих і дур, Париж бульварної гульні всієї, нехай конає сам, зацвинтарившись в Лувр5, в пітьму лісів Булонських6 і музеїв. Вперед! Ступни четвіркою цих лап, прибитих кресленнями Ейфеля, щоб в нашім небі радіївсь твій лоб, щоб наші зорі біля тебе здрейфили! Так зважтесь, вежо, – станьте, зруште все, розбурхавши Париж з вершечка і до низу! Ходім! До нас! До нас, в СРСР! Ходім до нас – я вам дістану візу!
1 Аполлінер – французький поет.
2 Метро – метрополітен, підземна залізниця. 3 Рів-гош – лівий берег, демократична частина Парижа. 4 Монмартр – квартал Парижа, де знаходиться більшість шинків і шантанів. 5 Лувр – музей в Парижі. 6 Булонський ліс – парк в Парижі.
|