|
Небувалішого не було в історичних анналах факту: вчора, в надвечірню годину, дзвонячи «Інтернаціоналом», Смольний кинувся до робітників Берліну. І враз побачила шпигунів зграя, оті відвідувачі барів та опер, триповерховий привид з російського краю. Підвівся. Іде по Європі. Ті, що обідали, зблідли з тривог – він пішов по цих місцях, і над Алеєю Перемог – «Радянська влада» – стяг. Даремно руки товстющі змолені, – не зупинить в його нечутнім кар’єрі. Розчавив, і далі кинувся Смольний, республік і царств беручи бар’єри. Та уже із блиску тротуарного глянцю Брюсселя, натягаючи нерв, росла легенда про «Летючого Голландця» – Голландця революціонерів. А він – по степах Бельгії, де війни блукали хижо, туди, де гуде союзне іржання, шугнув. Червоний звівся над Парижем. Змовкли парижани. Стоїш і солодким маршем маниш. І ось, повстанням країна охоплена, впала республіка, а він – за Ламанш. На площу виводить підвали Лондона. А потім пароплави низько-низько бачили над Атлантичним океаном – метнувсь до шахтарів каліфорнійських. Кажуть – майнув язиком полум’яним. Ці факти різну оцінку мали. Не вірило багато. Змагались в спорах. А в п’ятницю вранці Америка запалала, – землею здавалась, а справді – порох. І якщо скиглить обиватель голоском нездольним: не захоплюйтесь Росією, кохані дітки, – я вказую на цю історію зі Смольним. А цьому Я, Маяковський, за свідка.
|