|
Через годину звідси в чистий провулок по людиську витече ваш надмірний смалець, а я вам відкрив скільки віршів шкатулок, я – безцінних слів своїх марнотратець. Ось ви, чоловіче, у вас на вусах капуста – десь-бо в борщі не устигли ви ложкою; ось ви, жіночко, на вас білила густо, ви, мов устриця, з мушлі витекли брошкою. Всі ви на метелика поетичного серця напосіли, здираючи бруд із калошів. Юрба озвіріє і буде тертися, затупотить ніжками стоголова воша. А раптом сьогодні мені, нечемному ґуну, не закортить більше перед вами кривлятись – і я розсміюся і з радістю плюну, плюну в лице вам я – безцінних слів своїх марнотратець.
|