|
За годину звідси в затишний провулок брезклий жир ваш поодинці витече підряд, а я вам віршів стільки відкрив шкатулок, я – коштовних слів мот і марнотрат. От ви, чоловіче, у вусах он капуста з борщу, який сьорбали десь та недоїли ще, а ви от, жінко, на вас білило густо, ви дивитесь устрицею з раковин речей. Всі ви на метелика поетового серця ступите, забруднені, в калошах і без них. Юрба озвіріє, тиснява почнеться, стоголова воша випне шильця ніг. Якщо ж мені сьогодні, грубому гуну, кривлятись перед вами не захочеться – і от я зарегочу і радісно плюну, плюну в лице вам, я – коштовних слів марнотрат і мот.
|