Зміст
ДІЮТЬ
- Сім пар чистих:
- Негус абіссінський,
- Раджа індійський,
- Турецький паша,
- Російський спекулянт,
- Китаєць,
- Вгодований перс,
- Клемансо,
- Німець,
- Піп,
- Австралієць,
- Дружина австралійця,
- Ллойд-Джордж,
- Американець і
- Дипломат.
- Сім пар нечистих:
- Червоноармієць,
- Ліхтарник,
- Шофер,
- Шахтар,
- Тесляр,
- Батрак,
- Служник,
- Коваль,
- Пекар,
- Праля,
- Швачка,
- Машиніст,
- Ескімос-рибалка і
- Ескімос-мисливець.
- Угодовець.
- Інтелігенція.
- Дама с картонками.
- Чорти:
- Вельзевул,
- Обер-чорт,
- Вістовий,
- 2-й вістовий,
- Вартовий,
- 20 чистих з рогами і хвостами.
- Святі:
- Мафусаїл,
- Жан-Жак Руссо,
- Лев Толстой,
- Гавриїл,
- Ангел,
- 2-й ангел і
- ангели.
- Саваоф.
- Діючі Землі обітованої:
- Молот,
- Серп,
- Машини,
- Поїзди,
- Автомобілі,
- Рубанок,
- Кліщі,
- Голка,
- Пилка,
- Хліб,
- Сіль,
- Цукор,
- Матерія,
- Чобіт,
- Дошка з важелем.
- Людина майбутнього.
МІСЦЯ ДІЙ
- Увесь всесвіт,
- Ковчег,
- Пекло,
- Рай,
- Країна уламків і
- Земля обітована.
ПРОЛОГ
Нечистий
За хвилину
ми вам покажем...
Містерію-буф.
Мушу сказать я такі слова.:
це
річ нова.
Щоб повбрх голови стрибнути –
це нових потребує вимог.
Перед новою п’єсою
потрібен пролог.
По-перше,
чому
весь театр – немов після бурі?
Благонамірених людей
це дуже обурить.
Ви для чого дивитеся спектакль?
Щоб дістати задоволення –
чи не так?
Та чи хто цілковите задоволення спізна,
якщо задоволення – тільки на сцені?
Бо сцена ж –
лише третина одна.
Отже,
коли в інтереснім спектаклі
все
забудують будівничі,
то й задоволення твоє збільшиться втричі,
а коли
спектакль не інтересний,
то висновок єдиний –
не варто дивитися й третини.
Для інших театрів
головне – не вистава:
Їх не сцена, –
Їх замкова щілинка цікавить.
Ти сядь, мовляв, тихо
в центрі десь, чи в куточок
та й дивись на чужого життя шматочок.
Дивишся і бачиш –
гугнявлять на дивані
тьоті Мані
та дяді Вані.
А нам ця компанія
відома:
тьоть і дядь знайдете вдома.
Ми також покажемо справжнє життя,
та його на диво з див,
на видовище найиезвичайніше театр перетворив.
Суть першої дії така є:
земля протікає.
Потім, як від окропу,
всі тікають від революційного потопу.
Сім пар нечистих
і чистих сім пар,
тобто
чотирнадцять пролетарів-бідняків
і стільки ж буржуїв – кожен лихвар,
а між ними,
сльози втираючи з очок –
меншовичочок.
Полюс захльостує.
Знайти схов де ж іще?
І всі будувати починають
навіть не ковчег,
а ковчежище.
У другій дії
в ковчезі подорожує публіка:
тут тобі і самодержавство,
і демократична республіка,
і, нарешті,
за борт,
під меншовицький виск,
чистих кинули головою вниз.
В третій дії показано,
що робітникам
не треба боятись недругів запеклих,
навіть чортів серед пекла.
Четверта –
смійтесь найдужче! –
показуються райські кущі.
У п’ятій дії розруха,
вистромивши ікла вперед,
все трощить і жере.
Хоч ми, роблячи, їли саму макуху»
та ми
таки подолали розруху!
У шостій дії –
комуна.
Глядачу робітничий,
на все горло співай!
Дивись у всі вічі!
Все готово?
І пекло?
І рай?
З-за сцени
Готово!
Нечистий
Давай!
ДІЯ ПЕРША
(На заграві північного сяйва куля земна, що впирається полюсом у кригу підлоги. По всій кулі драбинами перехрещуються канати широт і довгот. Між двох моржів, що підпирають світ, ескімос-мисливець, упершись пальцем в землю, горланить іншому, який розлягся перед ним коло вогнища.)
Мисливець
Ейє!
Ейє!
Рибалка
Горлає.
Справ інших нема –
пальцем землю тиркать.
Мисливець
Дірка!
Рибалка
Де дірка?
Мисливець
Тече!
Рибалка
Що тече?
Мисливець
Земля!
Рибалка
(схоплюючись, підбігаючи і заглядаючи під палець, що, впирається в землю).
О-о-о-о!
Нечисті накличуть біду!
Чорт!
Полярне коло попередить
піду.
(Біжить. На нього із-за схилу кулі земної наскакує, викручуючи рукава, німець. Якусь мить шукає гудзика і, не знайшовши, хапає за шерсть шуби.)
Німець
Гер ескімос!
Гер ескімос!
Надзвичайно спішно!
Хвилину одну...
Рибалка
Ну?
Німець
Так от – сьогодні, на Фрідріхштрасе, у ресторані,
у себе я оце сиджу.
У вікно сонце
так і манить.
День ясний,
мов до революції буржуй.
Публіка сидить
і тихо шейдеманить.
Суп з’їв.
Передо мною пляшок ейфелі – дивись ти!
Думаю:
який би я з’їсти беф хотів?
Та й чи беф мені зараз їсти!
Дивлюсь –
і в горлі застряг обід:
Алея Перемог щось дуже змінила вид.
Камінні Гогенцоллерни,
ромашками обсаджені знизу,
враз шкереберть полетіли к бісу.
Жах.
Біжу на дах.
В’ючись круг трактирного острова,
безводний прибій,
метушні вперебій,
біг,
квартали захльостував.
Берлін – морських бурунів похід,
невидимих хвиль басовиті ноти.
І за,
і пбред,
і над,
і під –
будов дредноути!
І перш, ніж подумать, зробити крок,
чи від Фоша це все, а чи від...
Рибалка
Скоріше!
Німець
Я весь
до ниточки змок.
Дивлюсь –
сухе все –
та ллється і ллється, затьмаривши світ.
І вмить,
від руїни Помпеї помпезніш, картина
розверзлась –
з коренем
Берлін вирваний був,
все в безодні щезло,
в світу розтопленім горні.
Я отямивсь на гребені сіл, що їх плином несе.
Весь яхт-клубний досвід згадав я у цьому потопі –
і от
перед вами,
шановний, –
все,
що лишилось тепер від Європи.
Рибалка
Н-н-небагато...
Німець
Заспокоїться, звичайно...
днів на два.
Рибалка
Та облиш європейські верзіння шалені!
Чого тобі треба? Тут не до вас.
Німець
(показуючи горизонтально).
Дозвольте мені
біля ваших вельмишановних тюленів.
(Рибалка з досадою махає рукою на багаття, іде в другий бік – попереджувати коло – і наштовхується на змоклих австралійців, що вибігають з-поза іншого схилу.)
Рибалка
(відступаючи, здивований).
А не було ще огидніших лиць?!
Австралієць з дружиною
(разом).
Ми – австралійці.
Австралієць
Я – австралієць.
Все в нас було.
Так-то:
качкодзьоб, пальма, дикобраз, кактус...
Австралійка
(плачучи ревно).
А тепер
пропали ми,
все пропало:
і кактуси,
і качкодзьоби,
і пальми –
все потонуло...
все на дні...
Рибалка
(вказуючи на німця, що розлягся).
Ось ідіть до них.
А то вони одні.
(Знову зібравшися йти, ескімос зупинився, прислухаючись до двох голосів з двох боків земної кулі.)
Перший голос
Капелюх, у-ту!
Другий
Циліндр, у-ту!
Перший
Міцнішає!
За північну тримайтеся широту!
Другий
Лютує!
За південну хапайтеся довготу!
(По канатах широт і довгот скочуються з земної кулі англієць і француз. Кожен прилаштовує національний прапор.)
Англієць
Прапор поставлено.
Господар тепер у сніжному лоні я.
Француз
Ні, вибачайте!
Я поставив раніш.
Це – моя колонія.
Англієць
(розкладаючи якийсь крам).
Ні – моя,
вже торгую, пильную чиншу.
Француз
(починаючи сердитись).
Ні – моя,
а ви собі пошукайте іншу.
Англієць
(розлютувавшись).
Ах, так!
Бодай би ти згиб!
Француз
(розлютувавшись).
Ах, так!
На ніс я гулю насаджу тобі враз!
Англієць
(лізе з кулаками на француза).
Англія, гіп-гіп!
Француз
(лізе з кулаками на англійця).
Вів ла Франс!
Австралієць
(кидається розбороняти).
Ну й народ!
Не народ, а набрід чисто:
вже ні імперій нема,
ні імперіалів,
а вони один одного в морду все ще б’ють.
Рибалка
Ех ви,
імперіалісти!
Німець
Киньте, справді, що ви!
Рибалка
Ну й пустоголови!
(Просто на голову ескімосу, який знову зібрався йти, падає наш купчина.)
Купець
Шановні,
та що це? Та хто ж в цьому разі я?!
Хіба ж я Азія?
«Знищити Азію» – постанова раднеба.
Чи ж на азіата скидаюсь я з себе?
(Заспокоївшись трохи.)
Учора в Тулі сиджу я
в кріслі, не згірш від буржуя.
Як шарпонб двері!
Ну, думаю –
із Чека!
У мене, самі розумієте,
аж сполотніла щока.
Але
бог милостивий на світі:
виявляється, не Чека – вітер.
Спочатку накрапало,
а далі – більш,
більше – вище,
вдарило гулом,
ринуло в вулиці,
дахи рвонуло...
Всі
Тихше!
Чули?
Француз
Чуєте?
Тупіт, немов галопу?
(Безліч голосів, що наростають.)
Потоп! потопом! потопові! про потоп! потопу!
Англієць
(з жахом).
О, господи!
Нещастя – як з ринви води клекотання,
а тут ще оце-от східне питання.
(Попереду негус, за ним – китаєць, перс, турок, раджа, піп, угодовець. Позаду – всі сім пар нечистих, які вливаються з усіх боків.)
Негус
Хоч значно світліший від тіні я,
кажу без вагання:
я – негус Абіссінії.
Моє шанування...
Я із Африки, з Ефіопіки.
В ній звивався Ніл через тропіки.
Вкрили Ніл собою потопики, –
нема й сліду від Ефіопі ки.
Ні дому, ні вбрання –
кажу ж без вагання...
Рибалка
(з досадою).
... кажу ж без вагання –
моє шанування.
Та чули вже, чули!
Негус
Прошу не забувати –
з вами говорить негус,
і негус хоче їсти.
Що це?
Мабуть, смачненький собачка?
Рибалка
Я тобі дам – собачка!
Це морж, а не собачка.
(Негус помилково намагається сісти на схожого, як дві краплини води, на моржа Ллойд-Джорджа.)
Рибалка
Сідай, не замаж нас – от і вся балачка.
Англієць
(перелякано).
Це не я морж,
це він морж,
а я не морж,
я Ллойд-Джордж.
Рибалка
(звертаючись до решти присутніх).
А вам до кого?
Китаєць
№ до кого!
Нічого!
Втонув мій Китай!
Перс
Персія,
моя Персія рішла на дно!
Раджа
Навіть Індія,
піднебесна Індія, і та!
Паша
І від Туреччини лишилось спогадання одно!
(З юрби чистих протискується дама з незліченною кількістю картонок.)
Дама
Обережніш!
Шовку не рвіть!
Він тонший за павутинку навіть!
(До рибалки.)
Мужик,
поможи картонки поставить.
Голос
(з юрби чистих).
Яка мила!
Яка пікантна!..
Рибалка
Дармоїдка неробітна!
Француз
Ви якої будете нації?
Дама
Нація в мене дуже різноманітна.
Спочатку я була росіянка, –
та Росія повужчала до останку.
Ці більшовики – такий жах!
Я жінка тендітна,
з душею, яка відчуває тонко, –
я взяла і обернулась на естонку.
На окраїни більшовик ринув –
я й стала громадянкою України.
Брали Харків разів з десять –
у якійсь республіці я влаштувалась в Одесі.
Одесу забрали, вже Врангель в Криму, –
я взяла і підкорилась йому.
Побігли білі, щоб їх не злопали –
я вже туркеня.
Гуляю в Константинополі.
Більшовицькі сили підходили свіжі –
а я уже парижанка.
Гуляю в Парижі.
Націй сорок змінила, признаться, я, –
тепер у мене камчатська нація.
На полюсах літо таке ж холодне:
не підходить убрання тут жодне!
Рибалка
(гримає на чистих).
Що це за гул?
Тихше!
Як це негоже!
Угодовець
(в істериці відокремлюється від юрби).
Послухайте,
я не можу!
Послухайте,
хто ж це таке накоїв?
На світі сухого немає й прикмет!
Послухайте,
залишіть мене в спокої!
Додому б мені, в кабінет!
Сиджу ж тут дарма!
Послухайте,
я не можу!
Я гадав, що потоп за Каутським буде.
І кози ситі,
і сіно ціле.
А тепер –
убивають одне одного люди.
Рідні червоні!
Ріднесенькі білі!
Не можу! не пень я, не дуб!
Француз
Та не тріть очей...
не кусайте губ...
(До нечистих, що присуваються до багаття, задирливо.)
A ви яких же націй?
Нечисті
(разом).
Народина звик наш ганяться
по світу, людва де різна.
Ми ніяких не націй,
труд наш – наша вітчизна.
Француз
Арії старі!
(Злякані голоси чистих.)
Це пролетарі!
Пролетарі...
Пролетарі...
Коваль
(до француза, поплескуючи його по чималому череву).
Мабуть, у вухах твоїх шум потопу?
Праля
(до нього ж насмішкувато і верескливо).
Ліг би у ліжко й заснув би в тиші.
Пустити б у шахти тебе та в окопи.
Червоноармієць
(грізно).
Пішов би в окопи –
в окопах мокріше.
(Бачачи, що між чистими і нечистими назріває «конфлікт», розбороняти їх кидається угодовець.
)
Угодовець
Рідні! Не лайтесь! Хай буде тихо, як в усі!
Скоса одне на одного дивитись годі.
Простягніть руки,
обніміться, як друзі.
Панове, товариші,
дійдіть до угоди!
Француз
(розлючено).
Щоб я склав угоду? Щоб я так вчиняв?
Ця річ даремна!
Рибалка
(розлючено). І рибалка, і француз б’ють по шиї угодовця.
Ах ти, угодовець!
Ах ти, угодовченя!
Угодовець
(відбігаючи, побитий, скиглить).
Ну от,
ізнов...
Я до нього любесенько,
а він, поки...
Так от завжди:
кличеш до угоди,
а тебе надубасять з обох боків.
(Нечисті проходять, розсуваючи зневажливо зіщулену юрбу чистих, сідають коло багаття. Юрба чистих стає за ними в коло.)
Паша
(влізає всередину).
Правовірні!
Обміркуймо, що сталося тут, –
складімо щось схоже до звіту.
Купець
Справа проста –
кінець світу.
Піп
А по-моєму – потоп.
Француз
І зовсім не потоп,
а то б
дощик був.
Раджа
Так,
не було дощику ніде.
Дипломат
Певне, і це щось із несусвітних ідей...
Паша
Але все-таки –
що ж, правовірні, сталося тут?
Даваймо подивимось в корінь, правовірні.
Купець
Народ, по-моєму, став непокірний.
Німець
Війна, це єдине...
Інтелігенція
Ні,
по-моєму, інша причина.
По-моєму, метафізичне...
Купець
(незадоволено).
Війна – метафізичне!
Почали з Адама!
Голоси
По черзі!
По черзі!
Не влаштовуйте содома.
Паша
Цить!
Будемо говорить поступово.
Ваше слово, студенте!
(Виправдовується перед юрбою.)
Він аж піниться, хоче взяти слово.
Інтелігент
Не знати,
коли й почалось:
день змінила ніч,
і тільки
зорею небо розчервоніло занадто.
Потім –
закони,
поняття,
віри,
гранітні відроги столиць,
навіть сонця рудизна, незрушно повішена, –
все стало немовби трохи текуче,
повзуче трохи,
трохи розріджене.
А потім як ринуло!
Вулиці ллються,
розтоплений будинок на будинок пада.
Весь світ,
в доменних печах революцій розплавлений,
ллється суцільним водоспадом.
Голос китайця
Панове! Увага!
Сюди замрячйло!
Дружина австралійця
Нічогенько замрячйло!
Як поросят, замочило.
Перс
Може, кінець світу близько,
а ми
мітингуєм, горлаєм, іржем.
Дипломат
(тулиться до полюса).
Ставайте сюди!
Тісніше!
Тут не заллє нас.
Купець
(штурхаючи ескімоса, який затискає дірку з властивим цьому народові терпінням).
Гей, ти!
Дружив би з моржем!
Мисливець-ескімос відлітає, і з відтуленої дірки почав бити в присутніх струмінь. Віялом розсипались чисті, нерозбірливо вигукуючи:
І-і-і-і-і!
У-у-у-у-у!
А-а-а-а-а!
(За хвилину всі кидаються до струменя.)
Забити!
Заткнууи!
Затиснуть!
(Відступили. Тільки австралієць залишився біля земної кулі з пальцем у дірці. В загальному переполосі виліз на пару полін піп.)
Піп
Братіє!
Втрачаємо останній вершок!
(Останній дюйм заливає водою!
Голоси нечистих
(тихо).
Хто це?
Хто ця шафа з бородою?
Піп
На сорок днів і ночей, не на цей от мент!
Купець
Щодо попів –
то господь це відкрив давно їм.
Інтелігенція
В історії був подібний прецедент –
згадайте пригоду, що трапилась із Ноєм.
Купець
(вилізаючи на місце попа).
Це дурниці –
і історія, і прецедент, і знов щб...
Голоси
Ближче до діла!
Купець
Даваймо, братці, збудуєм ковчег.
Дружина австралійця
Правильно! Ковчег!
Інтелігенція
Це забава!
Пароплав збудуєм.
Раджа
Два пароплави!
Купець
Правильно!
Весь капітал вкладу!
Ті врятувались, а ми ж головатіші в справі цій.
Загальний гук
Хай живе техніка,
хай техніка славиться!
Купець
Піднесіть руки –
Хто за? Очевидно...
Загальний гук
І рук не треба,
за-очі видно.
(І чисті і нечисті підносять руки.)
Француз
(зайнявши місце купця, розлючено оглядає коваля, який підніс руку).
І ти туди ж?
Та й не несись ти!
Панове,
давайте не візьмемо нечистих!
Хай знають, як на нас брехати!
Голос тесляра
А ти умієш пиляти й стругати?
Француз
(знітившись).
Я передумав.
Візьмім нечистих...
Купець
Але відберем непитущих і плечистих.
Німець
(вилазячи на місце француза).
Цитьте, панове,
можливо, і не доведеться
миритись із нечистими.
На щастя,
ми не знаємо, що з п’ятою частиною світу.
Галасуєте, і навіть не потурбувались дізнатись,
чи є між нами американці.
Купець
(радісно).
Ну й голова!
Не людина, а німецький канцлер!
(Радість пронизує крик австралійки.)
Що це?
(Просто з залу до напружено задивлених вривається американець на мотоциклі.)
Американець
Вельмишановні панове,
де тут будують ковчег?
(Подає папірець.)
Ось
від потоплої Америки
на двісті мільярдів чек.
(Мовчазливий смуток – і раптом зойк австралійця, що затискає воду.)
Австралієць
Чого витріщились? Думаєте – розпалиться!
Їй-богу, вийму!
Дубіють пальці.
(Чисті заметушились, тиснуться до нечистих.)
Француз
(до коваля).
Ну як, товариші,
побудуємо, га?
Незлобивий коваль
Про мене,
хоч камінь мені гати...
(Махає рукою нечастим.)
Гайда, товариші!
Їхать, то й їхати.
(Нечисті підводяться. Пилки. Рубанки. Молотки.)
Угодовець
Швидше, товариші,
беріться щиро!..
За роботу!
В руки пилки й сокири!
Інтелігент
(відходить убік).
Працювати –
хто мені це накаже?!
Сяду собі ось тут
і займусь саботажем.
(Гукає на тих, що працюють.)
Жвавіш повертайся!
Рубай, без промаху та безупинно!
Тесляр
А ти чого сидиш, руки склавши?
Інтелігент
Я спец, я незамінний...
(Завіса)
ДІЯ ДРУГА
(Палуба ковчега. По всіх напрямах панорама земель, що поринають у хвилі. В низькі хмари впирається заплутана мотузками драбинащогла. Збоку – рубка і вхід до трюму. Чисті й нечисті вишикувалися вздовж близького борту.)
Батрак
У-ух!
Не хотів би я ниньки за борт.
Швачка
Парканом здибилась:
не хвиля, а чорт!
Купець
Даремно я з вами сплутався.
Завше отак,
без тями.
Теж мені мореплавці!
Ще звуться морськими вовками!
Ліхтарник
Ач, як знялась!
Гуде на всю силу.
Швачка
Який там паркан!
Стіною закрило!
Француз
Та-ак!
Ну й безглуздо!
Я кажу вам з жалем, просто до болю.
Сиділи б.
Земля ще тримається.
Який там не є, а все-таки полюс.
Батрак
Немов ті вовки,
хвилищами ляскають.
(Обидва ескімоси, шофер та австралійці відразу.)
Погляньте,
що це там?
Що з Аляскою?
Негус
Ну і метнула!
Мов камінь праща...
Німець
Гепнулась!
Ескімос
Згинула!
Рибалка
Т-ак!
Всі
Проїдай! Прощай! Прощай!
Француз
(розплакався, пригнічений спогадами).
Боже мій!..
Боже мій!..
Бувало,
зберемось за чаєм,
сім’я в нас і згода–
пундики,
ікричка...
Пекар
(відмірюючи кінчик нігтя).
Дивно, їй-богу!
Ну, ні на остілечки
не шкода.
Швець
Я горілочки припас.
Знащщться чарка?
Служник
Знащщться.
Рудокоп
Хлопці,
ану, в трюм шпарко!
Ескімос-мисливець
Ну, як морженя?
Полювали не марно?
Служник
Не худюще, не марно,
та й підсмажили гарно.
(Чисті самі. Нечисті зіходять до трюму, підспівуючи.)
Що нам потопи! Що нам із потопами!
Потомились ніжки – по землі потопали.
Добрі справи в пароплаві.
І-їх!
З’їсти морженя і горілочки попить не гріх.
І-їх, не гріх!
(Чисті оточили француза, що розрюмсався.)
Перс
Сором, справді!
Киньте горлати.
Купець
Перебудем як-небудь,
доповзем до Арарата.
Негус
З голоду подохнеш, поки оця гора клята!
Американець
Грошви до біса,
а без їжі й ноги простягнеш, бува.
Даю за фунт хліба півмільйона
миколаївок
та й брильянтів фунтів два.
Купець
Спекулював я.
В Чека сидів разів три.
А на біса мені тепера ці гроші?!
Китаєць
Плюнь та розітри.
Паша
Що ті брильянти!
Тепер, коли в людини камінці в печінці,
то й то почуваєш, ніби маєш гостинці –
наче пузо набито.
Австралієць
Ніякої їжі,
самб корито.
Угодовець
А тут ще і Сухаревку закрито.
Купець
(до попа).
Нічого, панотче,
тепер кожен торгує, де тільки схоче.
Дама
І масло, і молоко, і вершки повсюди, –
підставляй порожню кишеню замість посудин.
Купець
Це ось ти без молока насидишся, дурко,
а в робітника премійка,
В робітника натурка, –
одержить
і обміняється.
Дама
А я капелюшки мінятиму на яйця.
Інтелігент
Обміняєш капелюх останній,
а потім лапу
смокчи на дивані.
Піп
(прислухаючись до галасу в трюмі).
Ач, іржуть!
Інтелігент
Що їм!
Наловили риби й жеруть.
Піп
Візьмемо сіть або острогу і теж давайте ловить.
Німець
О-с-т-р-о-г-у?
А нею ж орудувать – як?
Я тільки шпагою копирсати мастак.
Купець
Я думав – зловлю рибки,
сіть закинув,
намучився,
і нічого –
лише травину.
Паша
(зажурено).
До чого дорости:
першої гільдії – і жеруть водорості.
Ллойд-Джордж
(до Клемансо).
Еврика!
Давайте облишимо лаятись.
Які тут можуть бути чвари
з англійцем у француза?
Головне – це те, що у мене пузо, у вас пузо.
Угодовець
І в мене... пузо.
Клемансо
Як це прикро:
з таким чудовим добродієм –
ледве не дійшло до битви.
Ллойд-Джордж
Тепер не можна все будувати на сварах:
з вами спільний у нас ворог.
Ось на таке що б думали робити ви...
(Бере Клемансо під руку і відводить. Пошепотівши, повертаються.)
Клемансо
Панове!
Усі такі-бо чисті ми.
Чи ж нам піт проливати на роботі?
Давайте примусим нечистих
на нас працювати в поті.
Інтелігент
Я б їх примусив!
Та зараз –
зачах!
А кожен із них – сажень в плечах.
Ллойд-Джордж
Боже боронь битись!
Не битись,
а покіль пожирають меню,
горланять і п’ють –
Їм по коліна ж моря! –
візьмім, підкладімо їм свиню...
Клемансо
Оберемо їм царя.
Угодовець
Навіщо царя?
Краще городовика.
Клемансо
А цар маніфеста видасть притьмом –
всі страви, мовляв, мені мусять бути віддані.
Цар їсть,
ми їмо –
його вірнопіддані.
Всі
Здорово!
Паша
Ов-ва!
Німець
(радісно).
Я ж говорив вам –
Бісмаркова голова!
Австралійці
Обираймо скоріш!
Кілька голосів
Та кого?
Кому вклонитися в ніжки?
Англієць і француз
Негусу.
Піп
Правильно!
Йому і в руки віжки.
Купець
Які там віжки?
Німець
Ну, як їх там...
правила влади, чи як там...
Чого ви чіпляєтесь?
Зміст один скрізь.
(До негуса.)
Добродію, лізь!
Дама
Панове!
Скажіть-но –
це буде в нас справжній цар,
а чи тільки уданий?
Голоси
Справжній, справжній!
Дама
Ах!
Я піду в придворні дами!
Ллойд-Джордж
Скоріш, скоріш
строчіть маніфест:
з божої, мовляв, милості...
Паша та австралієць
А ми сюди,
щоб не встигли вилізти.
(Паша та інші пишуть маніфест. Німець з дипломатом розмотують перед виходом з трюму канат. Похитуючись, вилазять нечисті. Коли останній виповз на палубу, дипломат і німець міняються місцями – і нечисті обплутані.)
Німець
(до шевця).
Гей,
ти!
Іди під присягу!
Швець
(погано розуміючи події).
Можна, я краще приляжу чи присяду?
Дипломат
Я тобі приляжу –
не встанеш, голубчику!
Наводьте пістолета,
пане поручику!
Француз
Ага!
Протверезились !
Ти, брат, лоба не морщ...
Деякі нечисті
(сумно).
Потрапили, братці,
як курка в борщ.
Австралієць
Зняти шапкй!
Хто там не скинув шапки?
Китаєць і раджа
(підштовхують попа, що стоїть під рубкою, на якій звівся негус).
Читай же,
читай, не стямилась в них душа поки.
Піп
(з папірця).
З божої милості
ми,
цар засмажених нечистими кур
і великий князь на оних же яйця,
не здираючи ні з кого семи шкур, –
шість здираємо, сьома залишається, –
оголошуємо нашим вірнопідданим:
тягніть усе –
рибу, сухарі, морських свинят
та інше їстівне, яке захопить устиг ти.
Урядовий сенат
не затаїться
розібратись в купах добра,
відібрати й нас пригостити.
Імпровізований сенат з паші та раджі
Слухаємось, ваша величність!
Паша
(розпоряджається. До австралійця.)
Ви – в каюти!
(До австралійки.)
Ви – в кладбві!
(До всіх.)
Бо нечисті в дорозі все з’їсти готові.
(До купця, відмотуючи для нього пекаря.)
Вам до трюму зійти пристало би.
Я з раджею придивлюсь до палуби.
Притягнете сюди
і вертайтеся впору.
(Радісний гук чистих.)
Навалим їстівного цілу гору!
Піп
(потираючи руки).
А потім братньо поділимось здобйчею,
відповідно до християнського звичаю.
(Конвойовані чистими, нечисті зіходнть у трюм. За хвилину повертаються і викладають перед негусом всяку їжу.)
Купець
(радісно).
Все обшукали,
харч ніде більш не схований.
Продукт же який!
Розкіш!
Одне слово –
нормований.
Ану, хлопці, гостри зуб!
Американець
А нечисті?
Німець
Треба їх замкнути внизу б.
Піп
Ваша величність, ну –
зачекайте.
Хвилинку одну!
(Женуть нечистих у трюм, і доки вовтузяться з ними, негус з’їдає усе принесене. Чисті повертаються.)
Клемансо
Ти йдеш, Ллойд-Джордж?
Ллойд-Джордж
Іду, я враз.
Чисті
(підганяють один одного).
Скоріш, скоріш,
Їсти нам час!
Вилазять до негуса. Перед негусом порожнє блюдо. Одним грізним голосом:
Що тут?!
Гуляла Мамайова рать?
Піп
(шаленіючи).
Таж один він,
один –
і стільки злигать!
Паша
Ляснув би по ситій морді негожій.
Негус
Цить!
Я помазаник божий.
Німець
Помазаник,
помазаник!
Ліг би, як ми...
Дипломат
Він голодним не буде!
Піп
Іуда!
Раджа
Тьху!
І трапляються ж отакі дні ж!
Купець
Ляжемо.
Уранці буде видніш.
(Лягають. Ніч. По небу хутко пливе місяць. Місяць блідне. Світанок. На тлі синього ранку підводиться постать дипломата. З другого боку підводиться німець.)
Дипломат
Спите ви?
(Німець заперечливо хитає головою.)
Дипломат
Прокинулись такої ж ранньої пори ще!
Німець
Заснеш тут!
В животі таке громогриїце.
Ну, поговори, поговори ще!
Угодовець
Все котлети сняться.
Піп
(здалеку).
Присниться, як у шлунку самий тиск і є.
(До негуса.)
Ач, проклятий! Так і вилискує.
Австралієць
Холодно.
Інтелігент
(до негуса).
Ніяких духовних запитів!
Об’ївся – і рад.
Француз
(після короткої паузи).
Панове,
знаєте що?..
Я відчуваю, що я уже демократ.
Німець
От новина!
Я завше народ любив без дволичності.
Перс
(єхидно).
А хто вимагав припасти до ніг його величності?
Дипломат
Киньте ваші отруйливі стріли!
Самодержавство як форма керування
безперечно застаріло.
Купець
Застаріє, якщо росинки не потрапило в рот.
Німець
Серйозно! Серйозно!
Назріває переворот.
Доволі чвар,
не місце спорам.
Угодовець
Ура!
Ура Установчим зборам!
(Відчиняють люк.)
Ура! Ур-а-а!
(Один одному.)
Нашкварюй!
Все зломити!
(З-під люка лізуть розбуджені нечисті.)
Швець
Що це? Перепились?
Коваль
Аварія?
Купець
Громадяни, будь ласка, на мітинг!
(До пекаря.)
Громадянине, ви за республіку?
Нечисті
(хором).
Мітинг?
Республіку?
Яку це? Де це-я?..
Француз
Чекайте,
зараз розтлумачить інтелігенція.
(До інтелігента.)
Ей, ти, інтелігенціє!
(«Інтелігенція» і француз вилазять на рубку.)
Француз
Оголошую збори відкритими.
(До інтелігента.)
Ваше слово!
Інтелігент
Громадяни!
У цього царя неможливий ротище!
Голоси
Правильно!
Правильно, громадянине оратор!
Інтелігент
Він, проклятий, один зжере за тищу!
Голос
Правильно!
Інтелігент
Ї ніхто
ніколи не доповзе до Арарата.
Голоси
Правильно!
Правильно!
Інтелігент
Годі!
Рвіть ланцюг іржавий!
Загальний гук
Геть!
Геть тюрму царської держави!
Угодовець
На кого ви руку знімаєте?
Ах!
Монарх!
Життя все у каторзі жить вам на нарах.
Влада від бога.
Їй – захист постійний,
панове.
Погодьмось на монархії конституційній –
на великому князі Миколаї
або – і цей у силі –
на Михаїлі.
Нечисті і чисті
(хором).
Погодитись,
щоб пожерли все вони згодом!
Німець
Я тобі погоджусь!
Всі
(хором).
Ми тебе погодим!
Угодовець
(побитий, плаче).
Це вже не грать!
Це вже крить!
Легше помирать,
ніж їх помирить.
Купець
(до негуса).
Попили крівці,
нашкодили народу...
Француз
(до негуса) .
Гей, ти,
альон занфан у воду!
(Спільними зусиллями розгойдують негуса і шпурляють за борт. Потім чисті беруть під руки нечистих і розходяться, нашіптуючи.)
Дипломат
(до рудокопа).
Товариші,
ви навіть не повірите,
мені здається, що це сон:
нема тепер цих вікових перепон.
Француз
(до коваля).
Вітаю вас!
Впали віковічні підпори.
Коваль
(непевно).
Та-ак...
Француз
Все влаштується,
навіщо спори?
Піп
(до швачки).
Тепер ми – за вас, ви – за нас.
Купець
(задоволений).
Так, так! Водіть за ніс!
Дама
Я негусу не коханка: це просто помилка!
Я живу,
я дихаю, доки є Учредилка!
Уряд Тимчасовий – гідний
чого завгодно!
Хоч два роки мені ходить вагітній!
Зараз почеплю червоні банти, –
треба ж завести революційну моду.
За хвилину вернусь
до мого укоханого народу.
(Біжить до картонок.)
Клемансо
(на рубці).
Ну, громадяни, доволі.
Погуляли ви радо.
Давайте організуймо демократичну владу.
Громадяни,
щоб тут були темпи швидкі й бистрі,
ми ось, – упокой господи душу негусову! –
ми ось тринадцятеро
будем міністрами і помічниками міністрів,
а ви – громадяни демократичної республіки, –
ви будете ловити моржів,
чоботи шить, пекти бублики.
Приймаються доводи?
Нема суперечки?
Батрак
Гаразд!
Аби до води недалечко.
Хором
Нехай живе, нехай живе
демократична республіка!
Француз
А тепера
(до нечистих)
я вам працювать пропоную.
(До чистих.)
А ви – за пера.
Працюйте,
несіть-но сюди,
а ми це поділимо відверто, –
останню сорочку пополам буде роздерто.
(Чисті ставлять стіл, розташовуються з паперами і, коли нечисті приносять їстівне, вписують у вхідний журнал І, як нечисті відійдуть, з апетитом з’їдають. Пекар, прийшовши вдруге, намагається зазирнути під папери.)
Ллойд-Джордж
Відійди од паперів!
Лупаєш очима дарма!
Це, брат, діло не твого ума.
Клемансо
Ви ж в керуванні державою –
братва аж ніяк не підкована.
Кожна вхідна тарілка
і кожна вихідна
мусить бути обов’язково перенумерована.
Коваль
Доки ви ставите нумерацію строгу,
дивись, щоб наш брат не віддав душу богу.
Пекар
Давайте обіцяним ділитися свято.
Піп
(з обуренням).
Браття!
Думати нам про їжу ранувато.
Раджа
(відводячи від столу).
Там акулу спіймали –
погляньте, яка вона, –
чи яєць не несе,
чи не дасть молока вона.
Коваль
Гей, паша ви чи раджа,
турецьке прислів’я: «Паше, не вибрикуй!»
пригадати раджу.
Коваль
(вертаючись з іншими нечистими).
Учать!
Скільки не доїть акул,
не бути з акули молоку.
Швець
(до тих, що пишуть).
Обідати час. Швидше кінчай-но!
Американець
Зверніть увагу:
хвилі і чайки, –
красиво надзвичайно.
Батрак
Поговоримо краще про борщ, про чайок.
До діла!
До діла!
Нам не до чайок!
Клемансо
Дивіться, дивіться!
По морю –
кит!
Червоноармієць
Сам ти кит!
К чорту кита гони!
(Хором, перекидаючи стіл.)
Ви нам тут не влаштовуйте
канцелярських тяганин!
(На палубу падають порожні тарілки.)
Швачка і праля
(сумно).
Змела весь харч міністерська мітелка.
Тесляр
(вистрибнувши на перекинутий стіл).
Товариші!
Це ніж у спину!
Голоси
І виделка!
Рудокоп
Товариші!
Що ж це таке!
Досі жер один рот, а тепер обжирають ротою.
Республіка
виявилась
тією ж царицею,
та тільки сторотою.
Француз
(колупаючись у зубах).
Чого бентежитесь?
Обіцяли і ділимо порівну:
кому бублик,
а кому – дірку з бублика.
Оце і є демократична республіка.
Купець
Треба ж комусь і насіннячко, не всім же кавуни –
ще й цілу добу.
Нечисті
Ми вам покажемо класову боротьбу!
Угодовець
І знов
руйнуються мури будов,
і знов
чую галас і чвару, мені ворожу.
Доволі!
Доволі!
Не лийте кров!
Послухайте, я не можу!
Дуже добре це все:
і комуна
й інші речі такі.
Та це ж буде колись, у далеких віках.
Товариші робітники!
Дійдіть угоди з чистими,
послухайтесь старого,
досвідченого меншовика!
Ллойд-Джордж
Як дійти угоди?
Та я ж капітала не збережу.
Ми тобі покажем угоду!
Черво ноармієць
Я тобі угоду покажу!
Угодовець
Ну і становище!
Ач ти, двобічна облога знов іще!
(Нечисті натискують на чистих)
Чисті
Стривайте, громадяни! Наша політика...
Нечисті
Ану,
давай сірника сюди й віхтика!
Покажемо їм, яка це така політика!
Ну, тримайся, кодло прокляте,
ти затямиш Жовтня 25-те!
(Озброюються складеною чистими під час обіду зброєю. Заганяють на корму. Мигтять п’ятки скидуваних чистих. Лише купець, поцупивши на ходу переполовинене морженя, заліз у вугільний ящик; в інший залізли інтелігент з дамою. Угодовець схопив за руку батрака; силкуючись його відтягти, схлипує.)
Батрак
Іч, проклятий,
скавчати не перестає.
Революція вам – не юнкер, мусьє.
(Угодовець угризається в руку.)
Коваль
Іч, злюка!
Тягни його, хлопці,
в дірку люка!
(Кидають)
Сажотрус
Не задихнувся б тамечки,
корпуленція квола –
просто як в дамочки.
Батрак
Чого марудитись!
Повернуться,
нас розіпнуть на хресті.
Будемо ще маніжитись –
дайте Арарат-гору.
Нечистий
Правильно!
Правильно!
Або ми – або ті!
Батрак
Дорогу терору!
Коваль
Товариші!
Гнати кликуш! У діру туди ж!
Гей, народе, чого не радієш?
Радій!
(Та голоси нечистих суворі, – останні запаси пожерла республіка.)
Пекар
Радій!
А про хліб ти подумав сьогоднішній?
Батрак
Радій!
А хліб же чим засіяти?
Ліхтарник
Радій! Коли замість поля – безоднищі!:
Рибалка
А рибалить нічим, порвані сіті.
Шофер
Як ці глибини пройти, хто знає!
Якби хоч навколо було сухо.
Мисливець
Ковчег тріщить.
Шофер
Компаса немає.
Всі
Розруха!
Коваль
Не зупинятися на половині ж.
З’їдене у потоплих,
назад не виймеш.
Тепер нам лишилось одне старатись,
щоб сили не зрадили до Арарата.
Хай нас бурі б’ють,
хай спека до загину,
голод хай –
не потупимо очі свої,
будем жерти саму морську піну.
Зате ми тут всьому хазяї!
Праля
Сьогодні поїмо,
а завтра – старці!
На всьому ковчезі два сухарці.
Батрак
Гей, їв чи не їв, –
товариші,
без карток не давать сухарів.
(З вугільного ящика висовуються дама та інтелігент.)
Інтелігент
Чуєте –
кажуть:
«Давать сухарів».
А тут в голоді, в холоді, в злиднях, в безладді.
Дама
Ходімо служити радянській владі.
(Вилазять.)
Нечисті
Що це? Звідкіль?
З того світу? Назад!
Інтелігент
Та ні.
Ми ж свої,
ми безпартійні,
ми з вугільного ящика.
Ми – за владу рад.
Дама
Ненавиджу буржуїв!
Шахраї! Чужинці!
Я все ждала, чи скоро буржуазія завалиться.
Дозвольте,
я теж у вас буду
працювать
на машинці,
хоч би тільки одним пальцем.
Інтелігент
І мене візьміть.
Кепсько без спбца.
Без спеца –
згинути доведеться.
Одна путь –
тонуть.
Коваль
Не потонем,
не каркай.
(До дами.)
Сідай, товаришко.
(До інтелігента.)
Марш вниз!
Завідувати в кочегарку.
Шофер
Без харчів – все одно, що машина без дров.
Рудокоп
Навіть я піддавсь – хоч як здоров.
Червоноармієць
Отже, не досить – чистих з рук збути.
Треба хліб,
треба воду здобути.
Нечисті
Що робити?
Як бути?
Швачка
Від бога рятунку благатимемо.
Руки складемо – чекатимемо.
Мисливець
З голоду слабшає за мускулом мускул.
Швачка
(прислухаючись).
Що це?
Чуєте?
Чуєте музику?
Тесляр
Антихрист щось каже нам,
вабить Араратом і раєм.
(Злякано підхоплюється, пальцем за борт.)
Хто це де
по хвилях отам,
кістками своїми грає?
Сажотрус
Кинь ти!
Море голе.
Та й кому являтися?
Швець
Ось він
іде...
Це голод
нами іде розговлятися.
Батрак
Що ж, іди!
Нема тут таких, хто упав би.
Товариші, ворог коло борта.
Швидше!
Всі на палуби!
Голод
сам іде на абордаж.
(Вбігають, хитаючись, озброєні чим попало. Розсвіло. Пауза.)
Всі
Що ж, іди!
Нікого...
І от –
знову будем дивитись на лоно безплідне вод.
Мисливець
Так от благаєш про тінь у печах пустині,
а вмираєш –
бачиш, ніби холонуть в пустині тіні.
Міраж.
Шофер
(починає страшенно хвилюватися, поправляє окуляри, вдивляється, до коваля).
Там он,
на заході –
бува, не помітив цяточки-хмари?
Коваль
Що побачиш?
Все одно, що на хвіст почепити або в ступі потовкти
окуляри,
Шофер
(відбігає, нишпорить, лізе з трубою на рею – і за хвилину його голос рветься від радості).
Арарат! Арарат! Арарат!
(З усіх кінців.)
О, яка я рада!
О, як я рад!
(Вихоплюють у шофера трубу. Стовпились.)
Тесляр
Де ж?
Де він?
Коваль
Як де?!
Придивись-но!
Тесляр
Що це?
Підвелося.
Випросталось.
Іде.
Шофер
Тобто, як – іде?
Арарат – гора і ходити не може.
Схаменись.
Тесляр
Сам схаменись.
Дивись!
Шофер
Егеж, іде!
Людина якась там.
Так, людина.
Старий з костуром.
Молодий без костура.
Йде водою, мов сушею острова.
Швачка
Дзвбни, гудіть!
Хай чимдуж лунає дзвін
в небозводах!
Це він,
мов по суші, йшов по генісаретських водах.
Коваль
У бога є яблука,
апельсини,
вишні,
може весни слати на день сім раз,
а до нас тільки задом повертався Всевишній,
тепер Христом заманює в пастку нас.
Батрак
Не треба його!
Не пустимо пройди!
Не для молитов у голодних роти.
Ні з місця!
Дамо йому відсіч: не пройде!
Гей!
Хто ти?
(Найзвичайнісінька людина виходить на завмерлу палубу.)
Людина
Хто я?
Я не із класу,
не із нації,
не з племені тутешнього.
Я бачив тридцятий,
сороковий вік.
Я з часу прийдешнього –
простий чоловік.
Прийшов горни душ
роздмухать сумирних,
бо знаю,
як важко жити пробувать.
Слухайте!
Нова
нагірна
проповідь!
Ждете Арараті в?
Нема їх: мара!
Приснились.
Дурних снів рої.
Якщо ж
до Магомета не йде гора,
то к чорту її!
Не про христовий рай горланю я вам,
де постнички чай сьорбають у пору ранню.
Я про справжні
земні небеса горланю.
Міркуйте самі: чи христове небо,
чи небо голодне євангелістиків?
Мій рай – в ньому зали сповняє мебля,
електричні вигоди – аж дивно, де взялись такі!
Там солодкий труд не мозолить руки,
праця трояндно цвіте на долоні.
Там сонце такі викидає трюки,
що кожен крок в цвітомор’ї тоне.
Тут досвід городника – в копанні, в полінні,
тут скляний дах, гнойовий насип.
а в мене
на кроповому корінні
шість разів на рік росли ананаси б.
Всі
(хором).
Ми підем усі!
Що нам втрачать!
Та чи ж пустять туди нашу грішну рать?
Людина
Мій рай для всіх,
крім убогих духом,
від постів опухлих, мов копа на лану.
Легше верблюдові пролізти крізь голкове вухо»
ніж до мене
отакому слону.
До мене –
хто всадив спокійно ніж
і пішов од ворога, співаючи чудесно!
Іди, хто не прощає!
Перший ти ж
ввійдеш в царство моє
земне –
не небесне.
Ідіть усі,
хто не в’ючний мул.
Всяк,
хто життя своє тягне важчезне,
знай:
йому –
царство моє
земне – не небесне.
Хором
Чи не глузує оцей із убогих?
Дратуєш?
Які отуди дороги?
Людина
Дорога довга.
Треба нам крізь хмари.
Хор
На кожну хмару є в нас удари!
Людина
А як пекло за пеклом встане усюди?
Хор
Підем і туди.
Рачкувати не будем.
Веди нас!
Де вона?
Людина
Де?
Ждете ви од когось повчань повсякчас.
А вона
ось тут,
під рукою
у вас.
Де руки твої
слабкі, незавзяті?
Ви склали хрестом рука до руки!
Старцями ви щулитесь.
А ви ж – багаті!
Погляньте –
навколо скарби які!
Як сміє вітер ковчегом гратись?
Навіщо природи ярмо і наруга!
Ви будете жити, пізнавши
радість,
примусивши хвилю – електрику рухать.
Коли ж
підбте на дно, у глиб,
так само не страшно –
чистіше від лугу
дно морське.
Наш повсякденний хліб
на ньому росте –
кам’яний вугіль.
Нехай потопами вітер виє,
ковчегів-посудин боки риплять.
Права і ліва –
оці ось дві є –
Їм врятувать.
Кінець.
Слово за вами.
Мовчу я.
(Зникає. На палубі захоплене здивування.)
Швець
Де він?
Коваль
По-моєму, в собі його чую.
Батрак
По-моєму, влізти вдалось йому в мене.
Голоси
Хто він?
Це видиво безіменне?
Як звуть?
Як –
по батькові?
Навіщо?
Які він
кинув пророцтва нащадкові?
Навкруг потопу смертельна ванна.
Нехай!
Знайдеться обітована!
Батрак
Значить, є все-таки рай.
Значить, щастя собі здобувай.
Голоси
Щоб швидше сягти жаданих пір,
беріться до молота,
до сокир!
Лави рівніш!
Не кривіть ви лінії!
Ковчег тріщить.
Рятунок в дисципліні.
Коваль
(рукою на реї).
Зловісна пучина свій рот дере.
Дорога одна –
крізь хмари!
Вперед!
(Кидаються до щогли. Хором.)
Крізь небо – вперед!
(На реях розгортається бойова пісня.)
Гей, на реї!
На реях наш спів!
По реях вперед, комісари морів!
Хор
Вперед, комісари морів!
Швець
Там всім переможцям спочинок не всуе.
Хоч ноги втомились, їх в небо ми взуєм.
Хор
Взуєм !
Скривавлені в небо ми взуєм!
Тесляр
Відчинимо твердь
у небесних оселях.
По сонячних трапах,
по східцях веселок.
Хор
По сонячних сходнях,
на релях веселок.
Рибалка
Доволі пророків!
Ми всі Назареї!
Вилазьте на щогли!
Хапайтесь за реї!
Хор
На щогли!
На щогли!
За реї!
За реї!
(Коли зникає останній нечистий, за ним шкутильгають по реях дама та інтелігент. Меншовик якусь хвилину стоїть замислившись.)
Угодовець
Куди ви?
В комуну?
Охота в таку далину перти!
(Озирається. Ковчег тріщить.)
Вперед, товариші!
Вже краще вперед, аніж померти...
(Меншовик зникає і, нарешті, з вугільного ящика вилазить купеиь, посміхаючись.)
Купець
Треба ж бути ослом!
Добра на чотириста мільйонів
мінімум.
Навіть якщо й на злом.
Ну,
і спекульну!..
Що це?
Ламається.
Тріщить.
Рятуйтеся!
Йдемо на дно, в глибину!
Товариші!
Товариші!
Зачекайте хвилинку одну!
Товариші!
Гину один!
Ось зникну в пучині десь я!..
Угодовець
Іди, іди,
і тобі перепаде концесія...
(Завіса)
ДІЯ ТРЕТЯ
(Пекло. Сцена з величезними дверима. На дверях: «Без сповіщення не входити». Обабіч вартові чорти.
Два вістових чорти перегукуються через увесь театр. Тихий спів на сцені за дверима.)
Хор
Чорти ми, чорти ми, чорти ми, чорти ми!
Ми грішників крутим рогами крутими.
1-й вістовий
Ех, братіку-чорте,
нікчемне життя!
2-й вістовий
Ну ж за ці останні місяці й натерпівся горя я.
1-й
Одне слово –
третя категорія!
Хор
Попів розігнали, торбохватів у ризах.
Тепер і в нас продовольча криза.
2-й
Нашого брата, тубільного чорта, не видно зовсім.
Гадають пани, що потрапили в рай:
Те подай!
Оце подай!
1-й
Гірш від усіх оцей негус абіссінський.
Пика чорна.
Апетит свинський.
Хор
О горе, о горе, о горе, о горе,
Без їжі ми всі передохнемо скоро!
1-й
От бувало обличчя в чорта – печаль зника!
2-й
Так, був рум’яний.
1-й
А як попів прогнали, то жодного постачальника!
2-й
Видачі маленькі!
1-й
Пайок поганий!
2-й
Хоч би чорти ж були як належить,
а то ж огидні такі –
всі лисі
та куці!
1-й
Буде і в нас,
діждуться революції.
2-й
Цить!
Дзвінок... Ну ж!..
Обидва
Біжімо чимдуж.
(Перестрибують через усю сцену. Вартові розпитують вістових і, коротко доповівши, розчиняють двері.)
Ллойд-Джордж
Ах ви, дияволи!
Ах, чортенята неситі!
А чому ж це грішники не потрапляють у сіті?
Піп
(замахується на вістових).
Що ж, я робив на вас для того,
щоб пайком харчуватись на тім світі!
Вістові
(незадоволено).
Взяли б собі вила,
самі б і ловили.
Клемансо
Мовчать!
Ми тут аж ніяк не прості,
ми – чорти білої кості.
До поту, щосили
чорний чорт мусить працювати на білих.
2-й вістовий
Завели порядок свій.
Почався і між чортами антагонізм класовий.
Паша
Який гарячий!
Ще говоритимеш? Та невже?
Та я тебе виделкою!
Та я тебе ножем!
Чорт-церемоніймейстер
Його величність Вельзевул
бажає говорити з вірнопідданим пеклом.
Німець
Стати!
Струнко!
Не крутись запекло!
Вельзевул
(ввіходить).
Чорти, мої вірнопіддані діти!
Більше голодні не будете сидіти.
Радісніш клики!
Вище хвіст!
Кінчається великий,
кінчається піст.
Грішників з п’ятнадцять іде зовсім свіжих.
Піп
(хреститься).
Хвалити бога!
Кінчається співання на сухоїжу!
Китаєць
Дуже вже якісь серйозні,
хоч і голодрабі люди.
Негус
Ех, і нажерусь!
Аж чортам заздро буде!
Ллойд-Джордж
Ой і нагострю ж я ріг!
Знатимуть, як мене брати на сміх!
Вельзевул
(до вістових).
Скоріш
на пост сторожовий!
На бінокль,
якщо ж хто не додивиться,
якщо хоч один з них втече живий,
то
дістанете по потилиці!
(Чорти з біноклями біжать у зал, прислухаючись. Двері відчиняються.)
1-й
Хай зловляться тільки!
В цих будуть руках!
Хвоста підніму!
Роги вниз!
2-й
Просто жах!
1-й
Я вже з ними поквитаюсь!
Покажу свою снагу.
Люблю я з соковитих грішників рагу.
2-й
Я їх просто жеру.
Без штук.
Цить!
Чуєш? –
Тук-тук-тук.
Тук-тук-тук.
(Прислухаються. Долітає гримкотіння нечистих, які розбивають переддвер’я пекла.)
1-й
От наш старий
зрадіє вельми.
2-й
Тихше, чорте! Не можна без гулу!
Біжи у штаб,
скажи Вельзевулу.
(Перший біжить. Над середнім ярусом з’являється Вельзевул. Долоня до лоба. Чорти підводяться.)
Вельзевул
(переконавшись, горлає).
Гей, ви!
Чорти!
Тягніть казанйще!
Та дров сухіших,
товщих,
вище!
Ховайся за хмари, батальйоне сторогий!
Щоб із них ніхто не утік з дороги!
(Чорти причаїлись. Знизу чути: «На щогли, на щогли! За реї, за реї!» Ввалюється юрба нечистих, і відразу ж вивалюються чорти з вилами наперевіс.)
Чорти
У-у-у-у-у-у-уі
А-а-а-а-а-а-а!
Коваль
(показуючи швачці на крайніх, зі сміхом).
Давні знайомі!
Бачиш, багато їх.
Впоралися з безрогими.
Впораємось і з рогатими.
(Гвалт почав набридати. Цикнули нечисті.)
Ци-и-ить!
(Змовкли розгублені чорти.)
Нечисті
Це пекло?
Чорти
(нерішуче).
Т-так. Ну, йди!
Батрак
(на чистилище).
Товариші!
Не зупинятися!
Прямо туди.
Вельзевул
Так-так!
Чорти, вперед!
Не пускати в чистилище!
Батрак
Послухайте,
що це за стиль іще!
Коваль
Ви це киньте!
Вельзевул
(ображено).
Як це, для чого?
Коваль
А так.
Соромно!
Все-таки старий чорт,
сивина ж у самого!
Знайшли чим лякати! Годі!
Мабуть,
в чавуноливарному
не бували заводі?
Вельзевул
(сухо).
Не був я в вашій ливарні.
Коваль
Авжеж!
А то втратив би гарні
патли.
Живеш собі тут
франтом,
огрядний такий та ненатлий!
Вельзевул
Добре огрядний,
добре ненатлий!
Годі розмов! Прошу на вогнище!
Пекар
Дивись – стогне ще!
Знайшов чим лякати!
Смішно, їй-богу!
Та у нас
у Москві
вам би ще заплатили за дрова.
Мороз допіка,
а у вас
температурна здорова.
Розкіш!
Ходите голяка.
Вельзевул
Облиште жарти!
Тремтіть ви за душі!
Всіх вас зараз же в сірці задушим!
Коваль
(гніваючись).
Хвастають теж мені!
Що у вас? –
сірка десь лине.
У нас як пустять задушливим газом –
ввесь степ від шинелів сіріє в хвилину,
дивізія плазом валиться разом.
Вельзевул
Побійтесь, кажу вам, жаровень розпечених!
На вилах будете,
час небезпечний!
Батрак
(лютуючи).
Та що ти хизуєшся якимись там вилами!
Твоє пекло безглузде – все одно що мбд нам.
Бувало
в атаці
три чверті виломить,
тільки дмухне лиш вогнем кулеметним.
(Чорти порозвішували вуха.)
Вельзевул
(намагається підтримувати дисципліну).
Чого стоїте?
Роззявили рот!
Може, він бреше вам... От!
Батрак
(шаленіючи).
Я брешу?!
Сидите тут,
печерне братство –
чортяцтво!
Слухайте,
ви, хвилинку одну...
Чорти
Тихшеї
Батрак
...про нашу жахливість земну.
Що ваш Вельзевул!
З виделочкою гуляє по пеклу радо.
Я вас на землю на хвилю зву.
Чи ви знаєте, чорти, що таке блокада?
Чи ж нам та боятись якихось там вил!
Робітників танки англійські частують нізащо.
Кільцем ескадр і армій здавив
капітал Республіку трудящих.
У вас хоч дітей нема, не видно й святих.
Рука, мабуть, не зведеться мучити?
А у нас і тих!
Ні, чорти,
у вас куди лучче.
Наче якісь там некультурні турки,
настромлюєте на палю грішників тіло,
а в нас машини,
знаряддячка культурки...
Голос
(з юрби чортів).
Оце діло!
Батрак
Кров п’єте?
Хто нею себе напоїв?
Вас послав би на фабрику – не схотілося б їсти.
Буржуям на шоколад переганяють її.
Голос
(з юрби чортів).
Ну-у!
Дивись ти!
Батрак
А погляньте на раба, що під гнітом англійським –
всі чорти розбіглися б з виском.
З негрів шкіру
здирають паском,
на оправи щоб міг іти.
У вухо цвях?
А чого ж, будь ласка!
Свинячу щетину заганяють під нігті.
На солдата в окопі глянули ви би;
із ним порівняти – ваш мученик ледар і злидень.
Голос
(з юрби чортів).
Годі!
Шерсть стає дибом!
Дурієш від цих оповідань.
Батрак
Гадаєте, страшно?
Розвели вогники,
казанки стали начиняти.
Які ви чорти?
Та ви ж цуценята!
А трощити кістки на фабриках – це справа проста вам?
Вельзевул
(ніяково).
Ну, от!
В чужий монастир
із своїм уставом.
Піп
(підштовхуючи Вельзевула).
Скажи,
скажи про пекельну піч їм.
Вельзевул
Говорив –
не слухають.
Крити нічим!
Батрак
(наступаючи).
Що, тільки на лякливих роззявляєте роти?
Вельзевул
Ну, чого ви, їй-богу, присікались?
Чорти, як чорти!
Угодовець
(намагається розборонити чортів і нечистих).
О господи!
Починається!
Та що вам
двох революцій мало?
Панове товариші,
не влаштовуйте скандалу!
Ну що, у вас кращої поживи нема?
Знайшли
торт!
І ви
теж
гарні,
поступитись не можете!
Бачите – старий, шановний чорт.
Дійдіть до угоди,
треба мириться.
Вельзевул
Ах ти, підлабузник!
Батрак
Ах ти, лисиця!
(З двох боків б’ють угодовця.)
Угодовець
(апелює до глядачів).
Громадяни!
Ну де ж тут може справедливість буть?
Ти їх кличеш до угоди,
а вони ж тебе з обох боків б’ють.
Вельзевул
(сумно до нечистих).
Я б вас запросив хліба-солі з’їсти
в гості,
та яке тепер частування –
шкура та кості.
Самі знаєте, які тепер люди, –
засмажиш, то його й не помітиш на блюді...
Притягли одного з кварталу робітничого,
зі сміттьових ям,
то не повірите – й їсти нічого.
Батрак
(з огидою).
Іди к чортам!
(До робітників, що нетерпляче чекають.)
Гайда, товариші!
(Нечисті рушили, до останнього причепився Вельзевул.)
Вельзевул
Щасливої дороги!
Не забувайте!
Я чорт про все відаючий –
це ж справа моя.
Влаштуєтесь –
і мене запросіть,
Головтопу завідуючим
буду я.
Сидиш тут, не ївши днів по п’яти,
а у чортів, відомо,
чортячий апетит.
(Нечисті рушили вгору. Ламані падають хмари. Пітьма. З пітьми і уламків спорожнілої сцени вимальовується дальша картина. А тим часом у пеклі гримить пісня нечистих.)
Коваль
Тілами крізь двері пекла пробийтесь!
Чистилище – в шмаття!
Вперед! Не бійтесь!
Хор
Чистилище – в друзки!
Так!
Ви не бійтесь!
Рудокоп
Вперед!
Ми запалом тіло розжарим.
По ярусах!
Вище!
Назустріч хмарам!
Хор
Крокуйте по ярусах!
Вище!
По хмарах!
Дама
(хто й зна звідки, кидається на груди Вельзевулу).
Вельзевульчику!
Милий!
Любий мій!
Не дайте мені загинуть самій!
Пустіть ви мене,
пустіть до своїх!
Пустіть же, милий!
А то ці нечисті такі громила!
Вельзевул
Ну що ж!
Притулок дам.
Будь ласка, мадам.
(Показує на двері, з-за яких раптом вискакують два чорти з вилами і витягають даму. Він потирає руки.)
Одна єсть, із чистих.
Дезертира завжди приємно з’їсти.
(Завіса)
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
(Рай. Хмара на хмарі. Білясто. На самій середині, по хмаровищу розсівшись, райські жителі. Мафусаїл виголошує промову.)
Мафусаїл
Найсвятіші!
Ідіть в найсвітліше мощі оправити.
Почистіть на славу деньки!
Глаголить Гавриїл –
гряде
більше як дюжина праведників.
Найсвятіші!
Прийміть їх у коло своє.
Як мишею, голод грається ними,
вони бредуть,
хоч їм пекло псує...
Райські
(поважно).
Зразу видно – найдостойніші люди.
Приймем.
Обов’язково приймем.
Мафусаїл
Треба стіл накрить,
вийти з оркестром.
Урочисто зустрінем, хай кожен запросить.
Райські
Ви тут найстаріший, будьте церемоиіймейстром.
Мафусаїл
Та я не вмію...
Всі
Досить, досить!
Мафусаїл
(віддає уклін, іде розпоряджатися столом. Вишиковує святих).
Ось сюди Златоуст.
Готуй привітальний тост:
– Мовляв, ми вас вітаємо, а такожде й Христос...
Сам знаєш, тобі й книги в руки.
Ось Толстой сюди, –
вигляд у тебе гарний, декоративний,
стій, не сиди.
Сюди – Жан-Жак.
Так і розгортайтеся анфіладою,
а я піду на стіл подивлюся...
Хмари доїш, сину мій?
Ангел
Так, у лад дою.
Мафусаїл
Надоїш – і на стіл.
Ось хмаринка свіжа,
наріжте одну,
по скибці, щоб порівну всім було.
Для отців найсвятіших головне ж – не їжа,
а промови спасенні,
які течуть за столом.
Святі
Ну, як,
не видно іще?
Он поміж хмар якась каламуть.
Ідуть! Ідуть! Ідуть! Ідуть!
Невже це вони?
Мабуть, що з раєм сажотруси такі несумісні.
Вимиєм.
Дивно, святі, виявляється, бувають різні.
(Знизу долинає.)
Горланьте в рушниці!
В гармати басіте!
Самі ми собі і Христос і спаситель!
(Ввалюються, пробиваючи хмару підлоги.)
Нечисті
(хором).
Ох, і бородаті!
Штук під триста!
Мафусаїл
Будь ласка, будь ласка –
тиха пристань!
Ангельський голос
Навіженого понапускали народу!
Ангели
Драстуйте, драстуйте!
Просимо до господи!
Мафусаїл
Ану ж бо, Златоусте, займися тостом.
Нечисті
К чорту Златоуста!
Які ще там тости,
коли в животі пусто!
Мафусаїл
Терпіння, братіє!
Зараз,
нагодуєм – більше не попросите.
(Веде нечистих до місця, де на хмаринному столі хмаринне молоко і хмаринний хліб.)
Тесляр
Находився.
Чи не можна якогось там стільця?
Мафусаїл
Ні,
в раю нема.
Тесляр
Чудотворця б пожаліли –
аж схуд з лиця.
Рудокоп
Та не лайся.
Головне – це підкріплення сил.
(Накидаються на ковші та окрайці, спочатку дивуються, потім, обурюючись, відкидають бутафорію.)
Мафусаїл
Вкусили?
Тесляр
(грізно).
Вкусив, вкусив!
Чи нема чогось істотніш мені?
Мафусаїл
Не купати ж безтілих істот у вині?
Нечисті
Ждемо вас, проклятих,
смиренно помираємо.
Якби люди знали, потраплять куди!
У нас у самих
такими раями
хоч греблю гати.
Мафусаїл
(вказуючи на святого, що на нього горланив коваль).
Не горланьте, незручно.
Ангельський чин.
Рибалка
Поговорили б ви краще з чином:
чи не зварить він нам борща чин-чином.
Голоси нечистих
Не так ми собі це уявляли.
Мисливець
Нора!
Справжня нора!
Шофер
І навіть не схоже на рай.
Швець
Так, голубчики,
допались до раю!
Служник
Ну ж і, скажу вам, діра, я.
Батрак
Що ж, отак ви й сидите?
Один з ангелів
Чому?
Випадає і на землю
до праведного брата чи до сестри піти –
і вертаємось, як свій єлей кожен пролив там.
Служник
Отак пір’їнки об хмари і тріпаєте?
Диваки!
Розжились би ліфтом.
Другий ангел
А ми на хмарах мітки вишиваєм, –
X. і В. –
Христові ініціали.
Служник
Ви б ще насіння лузали.
Провінціали!
Батрак
Шкода, що не на землі з ними стрівся, а то б
відучив би від ліні нероб!
Співають ось:
«Геть тиранів, край кайданам»
Доберемось,
хоч і високо ви – дістанем!
Швачка
Точнісінько, як в Пітері:
надто вже людно,
Їжу з’їли повсюдно.
Нечистий
Нудно у вас.
Ой, як нудно!
Мафусаїл
Що поробиш, такий уже лад у нас.
Воно, звичайно,
багато чого у нас безладно.
Інтелігент
(дивиться то на Льва Толстого, то на Жан-Жака, звертається до останнього).
Я от усе дивлюся
на вас
і на Льва Миколайовича.
Які ж бо знайомі все лиця!
Ви?
Ви Жан-Жак Руссо?
Ах!
Дозвольте поділиться!
Аж дух від радощів зводить!
Це ви писали
про братерство, рівність, свободу?
Це ви написали «Громадський договір»?
Та як же!
Та я вас напам’ять знаю
от з таких пір!
Дозвольте висловити моє поважаннячко.
Понад усе полюбляю
ліберальне читаннячко.
Залишуся я тут.
Ні, не рушу я в путь.
Хай оці некультурні нечисті йдуть,
я вас не затримаю, не буде в нас спорів.
У вашому
«Громадському договорі»...
Батрак
Як же звідси вилізти?
Мафусаїл
Спитайте у Гавриїла.
Батрак
А Гавриїл которий?
Всі – як один!
Мафусаїл
(гордо розгладжуючи бороду).
Ну, не скажіть,
є і відмінність, –
от, наприклад, бородй довжина.
Нечисті
Та що там розмовляти?
Трощіть ви!
Ця установа – нащо нам вона?
Угодовець
Цить, цить!
Товариші! Дійдіть угоди!
Киньте суперечки! Ну й до чвар же ласі
Ну, хіба не однаково, в якому я класі?
(До ангелів.)
Погляньте,
які ж бо хлопці!
Я
на вашому місці
був би тільки рад:
найкраща частина суспільства –
пролетаріат!
(До нечистих.)
Ви теж хороші!
Подумайте тільки, якого він рангуі
(Вказуючи на Мафусаїла.)
Це вам не Вр ангель –
ангел!
Мафусаїл
З оцим угода?
Воронь боже!
Коваль
Я тобі погоджусь!
Та на що це схоже!
(Б’ють.)
Угодовець
(плачучи).
Стараєшся по-доброму,
а виходить гидота.
Б’ють мене з двох боків. От робота!
Ух!
Ще так наугоджуюсь –
і геть з мене дух.
Батрак
До обітованої!
Шукайте за раємі
Крокуйте!
Рай ми кроками зриєм!
Хор
Знайд§м!
Хоч і всесвіт увесь ми зриєм!
Мафусаїл
(дивлячись, як рай руйнують нечисті, заволав шаленим голосом).
Караул!
Хапайте!
Держіте!
Розірви їх блискавка і господь вседержитель!
(При страшенному громі у хмарах з’являється зі жмутком блискавок сам Саваоф.)
Саваоф
Та я вас поб’ю громами!
Червоноармієць
(з докором).
Мов діти –
взяли і поскаржились мамі.
(З перекривленим обличчям, бачачи, що назріває нечуваний скандал, заверещав угодовець.)
Угодовець
Уф!
Оф!
Сам Саваоф!
Дрижу!
Лежу!
Підкосились ноженьки!
(До нечистих.)
Отямтесь!
Узгодьтесь!
Куди ви?
Проти боженьки!
Саваоф
(показує кулак угодовцеві).
Якби не був всеблагий, то просто
показав би тобі таке угодовство!..
Коваль
Нам,
робітникам,
до угоди з богом?
Вилізе в тебе узгодження боком!
(Дубасять угодовця.)
Угодовець
(плаксиво, але з пошаною).
Не ручуся за переконання.
Ну, і кулак!
Отак трохи ще наузгоджуюсь,
і зійде з мене меншовицький лак.
Машиніст
(вказуючи на Саваофа, що замахнувся стрілами блискавок, не бажаючи їх застосувати, щоб не зачепити своїх же Мафусаїлів).
Треба у бога блискавки повиривати.
Бери їх!
У ділі згодяться –
електрифі кувати.
Нічого громами грюкать щодуху!
(Кидаються, видирають блискавки.)
Саваоф
(журливо).
Обідрали!
Ні пера, ні пуху!
Мафусаїл
Чим же нам тепер грішників крить?
Доведеться крамничку зовсім закрить.
(Нечисті ламають рай, підносячись угору з блискавками.)
Коваль
Зоря розгоряється –
далі!
За рай!
Там усі розговіємся...
(Та коли крізь уламки долізли до верху, перебиває коваля швачка)
Та хіба ж нагодує голодних зоря!
Праля
(стомлено).
Ламаєм, ламаєм вправно ми
хмари.
Чи не час би мимо їм!
Чи скоро вже, скоро вже травнями
тіло натомлене вимиєм?
Ще голоси
Куди?
Чи не опинимось в пеклі новому?
Обдурили нас!
Обдурили, відомо!
А далі що?
Чим далі, тим гірший злиднів круг.
(Подумавши.)
Вперед сажотруса! Іди, розвіднику!
(З пітьми уламків раю постає нова картина. Від нечистих, що йдуть уперед, відділяється задуманий угодовець.)
Угодовець
Пройшли рай і пекло,
і кожен з них рад,
ідуть та ідуть.
Чи не вернутись хоч мені назад?
Путящий народ – оце ангельське кодло.
Отже, воно
нібито трохи узгоджено.
Нехай ідуть, – не печалюсь з розлук! –
(махає рукою услід нечистим, які відходять)
а я
біля Толстого –
тпрусь!
Туз!
Непроти́вленням злу
займусь...
(Завіса)
ДІЯ П’ЯТА
Коваль
Гей!
Чого зупинився?
Рушай скоро!
Ліхтарник
Не пролізеш,
на шляху згромадились гори.
В такій дорозі наберешся мороки!
Швачка
Скільки уламків понабили за три роки!
(Розглядають уламки.)
Дивіться, ковчега шматок.
Червоноармієць
Негуса абіссінського рештки.
Батрак
Черепок з пекла.
Швець
Шматочок райського неба.
Ліхтарник
Що робити?
Не те що йти, –
сісти нікуди.
Коваль
Що робити? Що робити?
Розчистити треба.
Батрак
Значить, патякати нічого тут:
організуйся, товаришу,
та й берися за труд!
Червоноармієць
(поважно).
Організація від організації різниться.
Спочатку треба
накреслить правильні путі.
По-моєму, взяти організацію
і перетрясти.
Рудокоп
(з досадою).
Покинь
жарти лишень ці!
Безглуздо перетрушувати!
Потрібні призначенці.
Праля
(задирливо).
Призначбнство...
Мовляв, що хочеш бери!
Необхідні буфери.
(Нечисті згромадилися, кричачи одне одному.)
Ескімос
А по-моєму,
усе це –
не по марксистській догмі і формі.
Я стою
на зовсім іншій платформі:
врятувати бажаю трудову Русь я,
дать відсіч голоду і злидням жахливим.
Батрак
(безнадійно).
Знову дискусія!
Коваль
(розбороняючи наступаючих).
Товариші,
облиште!
Тут же не профспілки вам.
Машиніст
Буфери?!
Не в око влучила, а межи брів:
праля ж із буферами,
а паровоз без коліс, а не то що без буферів»
Коваль
Тонемо в спорах,
не видно броду.
Через газетний ворох –
вперед!
За роботу!
Навіщо розливатись словесними ріками?
Натиснем лопатою!
Змахнем мотиками!
Хор
(розгрібаючи уламки).
Ану,
раз махнув,
і ще раз махну.
Лічба не про нас!
Раз махнув,
махну ще раз!
Угодовець
(з’являючись з-поза хмарки з написом «Берлін»).
О-о-о!
Товариші,
киньте працювати!
Самі розумієте,
я недаремно вам раю, –
усе мені видно з мого закордонного раю.
Кинь же роботу, милий мій люде,
із цього зовсім нічого не буде!
Погодьтесь зі мною...
Коваль
Пику висунув
– гляди,
щоб молотом, буває, не свиснув
у лоб.
Угодовець
Гоп!
(Миттю ж запнув хмару.)
Шахтар
(зупинився з піднятою киркою).
Товариші,
прислухайтесь!
Якесь виття!
В уламках
чиєсь загибає
життя!
Біжи – на виття!
Копай до пуття!
(По закінченню його мови копають ще дужче, і з-за хмар з’являються паровозі пароплав.)
Паровоз
Гей!
Прислухайтесь до паровозного прокльону!
Не зітхнуть!
Зморився вкрай!
Чорний хліб з Дону
дайте!
Їсти дай!
Машиніст
Ні,
тобі не вмерти.
Ні,
друже, спокійний будь.
Ми за вугіллям вриємось в надра земні,
нову дамо тобі путь.
Пароплав
О-о-о!
Дайте випити рік потоки!
Діри в кожнім боку!
Введіть мене у доки!
Дайте нафти з Баку!
У-у-у-у-у!
Шахтар
За мною, товариші,
слухай мене!
Чого затужили?
По вугілля –
під склепіння земне!
По нафту!
Не втечуть нафтоносні жили!
Хор
Вгору ж кирку-пушок!
Країну трудом прослав!
Здіймай сильніш обушок!
В землю встромляй бурав!
Розруха
Назад!
Чого молотищами бухають?
Назад! Хто спірку веде
з розрухою?
Тут я владарюю –
цариця розруха:
жеру паровоз я,
зжираю машину.
Дмухну –
здмухну фабрику пухом.
Дмухну –
здмухну завод, мов пушину.
Я лиш зирну –
і чавунка завмерла.
Гризну –
і рейки потраплять в жерло.
І корчиться в голоді місто
і в холоді,
село вимирає з холоду
й голоду.
Назад!
Я ненавиджу праці й подобу.
Назад!
Я з вами сквитаюсь по-свійськи.
Сюди, моє військо, ви – шкурник, нероба!
Сюди, спекулянтів віддане військо!
(Розруху оточує «військо».)
Хор
Назад!
Чого молотищами бухають?
Назад!
Хто спірку веде
з розрухою?
Розруха
Схиліться! Я ваша цариця – розруха,
стягну вам голодом горло туго.
Коваль
Доволі !
Царицю б молотом бухнуть!
Добре озброюйтесь!
Шахтар
(наступає на розруху).
Беріться за вугіль!
(На мішечників.)
І цих ось!
Наїздились верхи вагонами,
доволі !
Всіх у роботу вгонимо.
Коваль
Ловіть шкурників!
Геть ледачих!
Всі за роботу!
За працю гарячу!
(Нечисті рушили, і «військо» відступає.)
Шахтар
(підкопується під розруху).
Чи ж нам лякатись розрухи цієї?
Товариші!
Підкопуйте шахт траншеї!
Батрак
Окопи – борозни на шир лугу.
Батрак і шахтар
Наша зброя –
хліб і вугіль.
Коваль
(розруху добиває. Кінець промови йде на розбитій розрусі).
Ура!
Вже тікають!
Розруха здається!
Іще,
удар останній зостається...
Здалась!
Доволі !
Злазь!
Відкрився світ –
двері в майбутнє.
(Показує на спуск у шахту.)
Ось вхід.
Іди,
забивай за забоєм забій.
Співай, дій:
«І це буде
останній
і рішучий наш бій».
(Ідуть у шахту. Голоси затихають вдалині.)
Шахтар
(привозить вагонетку з вугіллям).
Перший Підмосковний.
Паровоз
Спасибі.
Рад.
На ремонт стаємо –
вилазь на домкрат.
Машиніст
(котить бочку нафти).
Ось із Баку
бери дари.
Пароплав
Готово:
в боці нема діри.
Шахтар
(ще вагонетку).
Ось тобі від Донбасу дари.
Пароплав
Спасибі.
Зараз розведу пари.
Машиніст
(ще бочку).
Ось тобі ще цистерну викотив.
Пароплав
Спасибі.
Зараз двигуни почнуть двигати.
Машиніст
(ще бочку).
Ось тобі ще подарунок від Ухти.
Шахтар
(ще вагонетку).
Ось тобі ще Урал.
Пароплав і паровоз
Оживаєм.
Ура!
Паровоз
Біжать колеса.
Пароплав
Ожив.
Зараз піду по плесах.
(З дірок шахт вибігають нечисті, кидаються один на одного.)
Машиніст
А я до тебе.
Шахтар
А я до тебе.
Коваль
А я до вас.
Праля
А я до вас.
Червоноармієць
Незвичайно!
Швачка
Неймовірно!
Ескімос
Фантастичну вість подає!
Шахтар
Там, за останньою вишкою...
Шахтар і машиніст
Там
щось є.
Шахтар
До останнього оце йду забою...
Машиніст
Оце я
останню бочку кочу перед собою...
Шахтар
І чую –
далеко, глибоко...
Машиніст
І бачу –
далеко, глибоко...
Звідки ледь-ледь досягає око...
Шахтар
Співи чую,
коліс гуркотання,
фабрик дихання вогнисте...
Машиніст
Сонце бачу,
зоря рання,
напевне, місто.
Червоноармієць
Ми перемогли, здається.
Ми, здається,
вже з краю
дверей
в лоно справдешнього раю.
Паровоз
Паровоз готовий.
Пароплав
Пароплав готовий.
Машиніст
Вилазьте.
Ним
у майбутнє помчим.
Червоноармієць
(лізе на паровоз, за ним – інші).
Добра путь,
рівна і чиста.
Першим будь –
вперед, машиністе!
На хвилі!
На рейки!
Здобутий в труді,
він близько,
майбутнього радісний дім.
Жеріть же простір
під сяйвом зірок.
Лише на машині
в майбутнє крок.
Змах за змахом!
За кроком крок!
Хор
(повторює).
Вперед!
На машинах прискорюй крок!
(Завіса)
ДІЯ ШОСТА
(Обітована земля. Величезна брама. Якісь кутки, що з них ледве намічаються вулиці і майдани земних місцевостей.
Над брамою якісь райдуги, дахи-квіти незмірні. Біля брами розвідник, який збуджено викликає тих, що вилазять.)
Шахтар
Сюди, товариші!
Сюди!
Висаджуйте-но десанті
(Підводяться нечисті і з страшенним здивуванням дивляться на браму.)
Шахтар
Чудеса!!
Тесляр
Та це ж Іваново-Вознесенськ!
Добрі тобі чудеса!
Служник
Як же пройдисвітам вірити, відповісти прошу я!
Коваль
Та це не Вознесенськ –
слово честі.
Це Марсель.
Швець
А по-моєму, Шуя.
Шофер
Не Шуя зовсім.
Це – Манчестер.
Машиніст
Плести дурниці чи не сором вам?
Який це Манчестер?
Це Москва.
Чи ви осліпли тепер?
Ось Тверська, ви погляньте,
ось вам Садова,
ось театр РРФСР.
Батрак
Москва, Манчестер, Шуя –
не в цьому справа:
головне –
знов опинилися на землі,
знов біля того ж кутка.
Всі
Кругла земля проклята,
ох, і кругла ж яка!
Праля
Земля, та не та!
Як це розумієм ми, –
для землі
чи не надто мало тхне помиями?
Слуга
Що це в повітрі –
ласощі якісь розабрикосені!
Швець
Абрикоси?
В Шуї?
Та й час ніби йде до осені.
(Підводять голови. Райдуга б’є у вічі.)
Червоноармієць
Ану, ліхтарнику,
з драбиною ти, –
лізь,
та оком окинь.
Ліхтарник
(лізе і зупиняється, завмерши, тільки мимрить).
Дурні ми!
Ну і дурні ж які!
Червоноармієць
Та розповідай!
Дивиться, як гусак на блискавку!
Розповідай!
Кликай!
Ліхтарник
Не можу!
Став
недоріка!
Дайте мені,
дайте стоверстий язичище,
щоб за сонячний промінь ясніший, чистіший,
щоб не ганчіркою висів,
щоб розсурмлювався лірою,
щоб цей язик розгойдували ювеліри,
щоб солов’ї розносили з рота слова.
Та що там!
І тоді не розповіси про всі дива!
Стоповерхов’я будинків – не відвести очей!
Через будинки
перестрибують спритні мости!
Під будинками
Їжі!
Гори речей!
На мостах
поїздів вислизаючі вмить хвости!
Хор
Хвости?
Ліхтарник
Так, хвости!
Лампи
вирячили очі незвично!
В ці очі світлі
двигуни мільйонносилі
сяєво електричне
ллють!
Земля блищить і світить.
Хор
Світить?
Ліхтарник
Так, світить!
Червоноармієць
Самі все робили.
Чого він дивується?
Машиніст
Робити – робили,
а все-таки не віриться,
що чудо таке
трудом готується.
Батрак
Годі брехати!
Знайшли
лектора!
Ніде не родила ще фіг акація.
Ліхтарник
Та киньте базікать!
Це ж бо –
електрифікація!
Хор
Електрифікація?
Ліхтарник
Так,
електрифікація.
Стовпів розтяглася довга валка.
Машиніст
Чудеса!
Не повірять ніякі учені.
Ліхтарник
Їде електротрактор!
Електромолотарка!
Електросівалка!
І за секунду
паляниці
печені.
Хор
Печені?
Ліхтарник
Так,
печені.
Пекар
А хазяйка розчепурена,
а хазяїн мопсовидний –
тротуари по місту вгинають, та й годі?
Ліхтарник
Ні,
звідси нікого не видно.
Нічого не помітив я в цьому роді.
Глянь на головищу цукрову!
Дві знову!
Швачка
Цукор?
Чуєш?
Що робити?
Я картки перед потопом не встигла прикріпити.
Хор
Та говори хоч докладніше трішки!
Ліхтарник
Та ходять всякі
страви,
речі.
У кожної ручка,
у кожної ніжка.
Фабрики в стягах.
За верстою верста.
Куди б ти не кинув погляд отак –
в квітах
без роботи стоять
верстат,
верстак.
Нечисті
(стурбовано).
Стоять?
Без роботи?
А ми тут граємось в спорт словесний!
Піде, можливо, дощ,
зіпсує машини чудесні!
Ломіться!
Гукайте!
Гей!
Хто тут?
Ліхтарник
(з’їжджаючи).
Ідуть!
Всі
Хто?
Ліхтарник
Речі йдуть.
(Брама відчиняється і відкривається місто. Але яке місто! Громадяться в небо розкриті махини прозорих фабрик і квартир.
Сповиті райдугами, стоять поїзди, трамваї, автомобілі, а посередині – сад зірок і місяців, увінчаний осяйною короною сонця.
З вітрин вилазять найкращі речі і, на чолі з серпом та молотом, з хлібом і сіллю йдуть до брами.
По занімілих лавах зіщулених нечистих.)
Нечисті
А-а-а-х-х-х!
Речі
Ха-ха-ха-ха-ха!
Батрак
Хто ви?
Чиї ви?
Речі
Як чиї?
Батрак
Хто ваш господар? Ви будете чиїми?
Речі
Ніяких господарів.
Нічиї ми.
Ми – делегати.
Молот і серп
вас зустрічає –
республіки герб.
Батрак
А для кого хліб-сіль?
Цукрова голова?
Що це,
губернатора виглядаєте звідусіль?
Речі
Ні –
вас,
все вам.
Праля
Годі брехать!
Ми в бувальцях були!
Напевне,
вас
продають з-під поли.
Напевне,
позаду
спекулянт на спекулянті.
Речі
Ніяких спекулянтів, –
гляньте.
Служник
Розумію!
Складуть в МПК
і через рік по столовій ложці видавати будуть.
Речі
Нікуди нас не складають.
Беріть хоч по пуду.
Рибалка
Спимо, мабуть.
Вигадки сну.
Швачка
Раз
отак
сіла на гальорочнім місці своїм.
На сцені бал.
Траві ата.
Вечеря багата дуже.
Вийшла –
і таким уже здалося гірким
життя:
бруд,
калюжі.
Речі
Це тепер нікуди від вас не дінеться, –
це земля.
Коваль
Годі морочить!
Яка ж це земля!
Земля – бруд,
земля – ночі.
На землі напрацюєшся – аж колька дере,
а жирний прийде і все зароблене відбере.
Праля
(до хліба).
Кличе,
а сам,
небійсь,
кусатись буде.
100 000 карбованців, як 100 000 зубів, напевне,
на кожному пуді.
Машиніст
Теж!..
Підходить!..
Ходою пацючою.
Мало нам тіло машина викручує!
Вам би лиш зуби на робітників ростить.
Машини
Прости, робітнику!
Робітнику, прости!
Ви нас склали,
здобули,
робили.
А нас забрали,
закабалили.
Рушай, махино, рушай, машино.
Сталеві, невтомні, –
не зводять і подих, –
нам жирних веліли возити на шинах,
веліли робити на них на заводах.
Вал на валі.
Вас віками
пасами рвали,
маховиками.
Горланьте, мотори,
радість і втіха, –
жирних збили,
я вільна навічно!
Гуди по заводах, колесами двигай,
кружляй по колії по залізничній.
Світ розкрутим
і віки
світити вам будем,
робітники!
Речі
А ми, допоміжні речі, навіщо?
Ми – молоти, пили, голкй і кліщі.
От в смузі день ледь позначиться жовтій,
під нами зігнувшись, на фабрики йшов ти.
Тепер розквитались з хазяйською клікою, –
ми все тобі вистругаємо і викуєм.
Тобі, чиї руки від нас томились,
тобі здаємося сьогодні на милість.
В просторій кузні нового раю
хай, молот здіймаючи, кожен з вас грає!
Страви
А ми – товари, питво і страви:
від нас трудящим невтішні справи.
Без хліба немає людської влади,
немає без цукру людської відради.
І, ледве здобуті трудами людськими,
не ви нас, а ми вас їли грошима.
Рот розчепіривши ціною страшенно,
ми псами з вітрин валували щоденно.
Та ось дармоїдам ви гримнули: злазьте!
Віднині і ласощі, й хліб в вашій ласці.
Все, що колись не далось вам, в злигодні, –
беріть ви, ріжте і їжте сьогодні.
Машини, речі і страви
(хором).
Своє беріте,
беріте!
Ідіте!
Все, чим робити,
всю їжу візьміте!
Ідіте, беріте!
Іди, ясний світе!
Коваль
Мабуть, треба пред’явить мандата.
У нас мандатів нема,
ми просто із раю,
пройшли пекло і небо.
Речі
Не треба,
ніяких мандатів не треба.
Батрак
Нога не бритва, –
ачей, не затупим.
Давайте, братці, спробуєм!
Ступим!
(Нечисті ступають.)
Батрак
(торкає землю).
Землиця!
Вона!
Рідна землиця!
Усі
Заспівати б тепер!
Закричать!
Замолиться!
Пекар
(до тесляра).
Цукор же –
я його лизнув.
Тесляр
Ну?
Пекар
Солодкий, солодкий просто.
Кілька голосів
Тепер веселитися будемо вдосталь!
Батрак
(хміліючи).
Товариші речі,
знаєте що?
Для випроби годі себе готувать!
Давайте, ми будем робити вас,
ви ж нас – годувать.
А хазяїн нав’яжеться – не випустимо живим!
Заживем?
Всі
Заживем!
Заживем!
Купчина
(розштовхуючи юрбу, обурений, вискакує).
Егеж!
Знайте міру тепера!
Треба щось лишити й для концесіонера.
Коваль
Іди геть!
Ти скінчив роботу – і квити!
На молочко діточкам підзаробив ти!
Позичити в тебе хотіли знання –
підучились,
діждались свойого ми дня.
(Викинутий, вилітає купчина. Нечисті жадібно поглядають на речі.)
Батрак
Я пилку б узяв. Не стояв би кволо...
Пилка
Бери!
Швачка
Я – голку малу б...
Коваль
Рука не терпить – давайте молот!
Молот
Бери! Голуб!
(Нечисті, речі і машини оточують колом сонячний сад.)
Машиніст
(до машин).
Я б вас пустив.
Не кинетесь, злющі вкрай?
Машини
Нічого!
Важелі повертай!
(Машиніст повертає важелі. Спалахнули опуклі лампи. Закрутились колеса. Нечисті дивляться в захопленому подиві.)
Машиніст
Де іще світло таке знайдбте!
Хіба це земля, –
та де там!
З хвостом поїздів палаюча комета.
Чого волами під’яремними мовчали?
Ждали,
ждали,
втомилися ждать –
і ніколи не помічали
під боком таку благодать.
І чого це люди лазять в музеї?
Живий скарб на скарбі – поглянь!
Що це – небо чи шматок бумазеї?
Якщо це справа наших змагань,
то які ж бо двері для нас не розпросторяться?
Ми – земель будівники,
планет декоратори,
ми – чудотворці,
жмутками мітел перев’яжемо промені,
щоб хмари з небес електрикою вимести.
Ми світи в медовій розплещемо повені,
земні вулиці зірками вимостим.
Рий!
Точи!
Пиляй!
Бурав!
Всі ура!
Всьому ура!
Сьогодні
це тільки бутафорії міри,
а завтра
стане явом сміття театральне все.
Ми це знаємо.
Ми в це вірим.
Сюди, глядачу!
Сюди, художнику!
Поете!
Режисер!
(Виходять на сцену всі глядачі.)
Всі хором
Сонцепоклонники у світу в храмі –
покажем, як співати умієм ми.
Ставайте хорами –
майбутньому псалми!
(Звідки не візьмись, угодовець здивовано дивиться на комуну; зметикувавши, в чому справа, ввічливо знімає капелюх.)
Угодовець
Ні,
енергійній людині в раю не місце,
не люблю я оцих похмурих пик.
Соціалізм неминучий –
я це завжди говорити звик.
(До нечистих.)
Товариші, не треба голосити дарма,
якщо не узгодиш – то й співу нема.
(Відходить убік і тихо диригує ручкою. Коваль відсторонює його ввічливо.)
Нечисті
(співають).
Труда розбурканим громаддям
одвічний знищили ми гніт.
Рабів таврований прокляттям,
сьогодні визволено світ.
З насильством скінчено кривавим,
настав гнобителям всім край.
Комуна-казка стала явом.
Комуни двері відкривай!
Цей наш гімн переможний,
всесвіт, гордо грими!
З Інтернаціоналом
ми стали всі людьми.
Не рятували нас герої.
Ні бог, ні чорт не став за нас.
На бій сам вийшов, стисши зброю,
і владу взяв трудящий клас.
В одну комуну світ злили ми.
Весь світ ми обняли кругом.
Не вирвати руками злими
із наших рук міцних його.
Цей наш гімн переможний,
всесвіт, гордо грими!
З Інтернаціоналом
ми стали всі людьми.
Ввік про минуле спогад згине.
Буржуїв знищив наш удар.
Ми світом володієм нині,
солдати армії труда.
Сюди – од фабрик і заводів,
з ланів і сіл – сюди ходім!
Уся земля – всьому народу,
хто був нічим – той став усім.
Цей наш гімн переможний,
всесвіт, гордо грими!
З Інтернаціоналом
ми стали всі людьми.
(Завіса)
|
