|
Чиї вуха не чували –
чи не ваші? –
що існує такий
грізний
маршал?!
Схиліться ж,
забувши
з переляку,
усе!
Жах не трусить,
наче цуця, кого?
Змальовую
оце
портрет Пілсудського.
Зріст
Пілсудський
не має
жодного зросту.
Краше,
він на зрости багатий:
маненький –
коли б’ють,
довженний, –
щоб перемоги святкувати.
Коли ж
росте
занадто старанно,
до нього
дають червоноармійця
в няні.
Проте,
не кохається він
у війни оркестрах:
не червонозоряних
воліє розстрілювати –
червонохресних.
Голова
Малюцюпценький лоб.
Лише для кокарди –
вмістилася щоб.
А зараз же
під лобиком –
щелепища,
зубів щось на тисячу
або
на дві тисячі.
Коли ж
на щелепку
знайдеться праця,
може
розростатися.
Розтулить щелепу
для жертя
або зику,
А там,
замість язика, –
верста триязика.
Нащо
нашого шановного воїна
щедро
язиками
озброєно?
Бо
три хазяїни,
а в кожного з них
по чоботу
на кожній з хазяйських ніг.
А панові
буває треба,
щоби
заразом
вилизувати, всі,
а не один чобіт.
Поперше,
Фошеві
підошви;
шпори
Френчеві хмурому
та пантофлі
власному
буржуазному
кнурові.
Стоїть
навколішках
і лиже
й лиже
кожну порошинку,
кожнісіньку
шпарку.
Ніхто ще
ніколи
так себе не принижував:
Пілсудський
нижче навіть
за польську марку.
А щоб лизальний пристрій
не кидалося
в вічі нам,
над щелепом
шорсткі вусища приґвинчено.
Бачити Пілсудського
голим
не щастило.
Я певен,
що в нього
лисяче тіло.
Одяг:
мундир,
гаптований та витканий,
А до нього ззаду –
кінець нитки.
А за другий кінець
немудрий цей апарат
трима
Пуанкара.
Сіпне –
Пілсудський ощериться злюкою,
Сіпне –
Пілсудський грюкне шаблюкою.
Вдача пілсудча –
суча.
Підходить хазяїн –
хвостиком крутить,
скаже:
«візьми!» –
кусається люто.
Зате
й цукор
потрапляє
на носик
цій
найгіршій
з антантиних мосек.
То новішого
дадуть жупана,
то танка.
А то просто –
кілька франків.
Зроби
перерву
в хазяйських подачках, –
і враз
охляне
і схудне
собачка.
Треба
і віру
освітити гідно,
І переконання
вибрити
перед усім світом.
Пілсудський
був
соціялістичного сповідання,
та
переконанням
завжди
католик-єзуїта.
Шкутильга демократизм.
Цю шкапу підстаркувату
зневірене
робітництво
жене за двері.
Доведеться
й Пілсудському
п’ятами кивати
із свого
Бельведеру.
Примітка
Портрет
видався
дуже падлючий.
Можливо,
та
хіба оригінал лучший?
|