Дрянь адміральська, пан і барон
лізли з шістнадцяти різних сторон.
Гармата – французька, англійський танк.
Батечко білих – кодло антант.
Боєм вперед країна радянська.
Дні гуркотіли, гранатами рвались.
Не для грабунку війною проходили, –
ми захищали поля і заводи.
Виходили з шахт, кидали ниви,
бились голодні в лахмітті й вошиві.
З червоними зорями шапок сірий стрій.
Білій навалі крикнули – стій!
Махно і Денікін від нас загинули.
Сунеться ще хто, – з шляхів наших скинемо.
Хряснули зламані кримські кряжі.
Сила червоних не знає межі.
Разом із вашим, в звитяжних боях
билося серце робочих, селян.
Тільки тривога із пав робітничих, –
стомілійонні, підемо на клич.
Гойдаючи землю в нові породи
в червоних дивізіях рушить піхота.
Не забувши присяги і перекопів,
лава Буденних пройде галопом.
Проти буржуйських поновлених чвар,
птиці червоні проріжуться в хмарах.
Грими ж і міцній у війнах віків,
Червона арміє більшовиків!