Різних справ
ланцюгом довжеленним
день проминув
і помалу стемнів.
Двоє в кімнаті:
я
і Ленін –
фотографією
на білій стіні.
У палкій промові
щетинкою
вусики
над ротом розкритим
вгору знялись,
в складках чола
затиснута
людська,
в велетенське чоло
велетенська мисль.
Мабуть,
перед ним
проходять тисячі...
Ліс прапорів...
рук і трава...
І я підвівся,
радістю висвічений, –
хочеться
йти,
вітати,
рапортувать.
«Товаришу Ленін,
складаю вам звіта
не по службі,
від серця лише.
Товаришу Ленін,
робота страховита
буде
зроблена
і робиться вже.
Починаєм
босих і голих вдягати,
більшає
видобуток
вугілля й руди.
А поруч із цим,
звісно,
багато,
багато
різної
мерзоти й нуди.
Без вас
багато пішло не в ногу,
стримують
нам
невтомний рух.
Дуже
численна
всіляка погань
ходить
по нашій землі
і навкруг.
Від них
спочинку
немає
й годинки,
ціла валка
цих типів
лізе.
Куркулі
і тяганинники,
сектанти,
п’яниці
і підлизи, –
сунуть,
гордо
випнувши груди,
в ручках всі
і значках нагрудних.
Ми їх
усіх,
звичайно, скрутим.
та всіх
скрутити
страшенно трудно,
Товаришу Ленін,
в заводі димнім,
на полі, –
в жнива
чи морозяним днем, –
вашим,
товаришу,
серцем
і іменем
мислимо,
дихаєм,
боремось
і живем!»
Різних справ
ланцюгом довжеленним
день проминув
і помалу стемнів.
Двоє в кімнаті:
я
і Ленін –
Фотографією
на білій стіні.
|