Різних справ ланцюгом довжеленним
день проминув і помалу стемнів.
Двоє в кімнаті: я і Ленін –
фотографією на білій стіні.
У палкій промові щетинкою вусики
над ротом розкритим вгору знялись,
в складках чола затиснута людська,
в велетенське чоло велетенська мисль.
Мабуть, перед ним проходять тисячі...
Ліс прапорів... рук і трава...
І я підвівся, радістю висвічений, –
хочеться йти, вітати, рапортувать.
«Товаришу Ленін, складаю вам звіта
не по службі, від серця лише.
Товаришу Ленін, робота страховита
буде зроблена і робиться вже.
Починаєм босих і голих вдягати,
більшає видобуток вугілля й руди.
А поруч із цим, звісно, багато,
багато різної мерзоти й нуди.
Без вас багато пішло не в ногу,
стримують нам невтомний рух.
Дуже численна всіляка погань
ходить по нашій землі і навкруг.
Від них спочинку немає й годинки,
ціла валка цих типів лізе.
Куркулі і тяганинники,
сектанти, п’яниці і підлизи, –
сунуть, гордо випнувши груди,
в ручках всі і значках нагрудних.
Ми їх усіх, звичайно, скрутим.
та всіх скрутити страшенно трудно,
Товаришу Ленін, в заводі димнім,
на полі, – в жнива чи морозяним днем, –
вашим, товаришу, серцем і іменем
мислимо, дихаєм, боремось і живем!»
Різних справ ланцюгом довжеленним
день проминув і помалу стемнів.
Двоє в кімнаті: я і Ленін –
Фотографією на білій стіні.
Євген Дроб’язко?