Ставка на вас, комсомольці друзі,
на вас, творців щастя і миру!
Змусьте співати побут безглуздий!
Розчистіть ящик квартири!
Втомишся за десять літ бороться –
трясінням – багато із нас розхитано.
Тванню взялося побуту болотце,
буденною ряскою закидано.
Ми також ревнощами серце печем,
і суд наш скорий на покари:
ми часто наганом і фінським ножем
вирішуєм любовні чвари.
Ні, бачачи те, що коханню край,
що каші удвох не звариш –
ти зуби стисни, руку подай,
скажи: – Прощавай, товаришу! –
Скільки з нас мріє: «Квартирку б у найми!
Свої скрині та сінці!
І мій куток – зажили, знай, ми! –
І мій портретик на стінці».
На наше щастя – як для двох воно є!
З класом з’єднайся чітко,
Комуна: все, що моє, – твоє,
крім – зубної щітки.
І ми по-колишньому, якщо радісно,
по-колишньому, якщо горе нам, –
ми топимо горе в сорокаградусній
і радість святкуєм тригорним.
Пиття та пісні проміняти б нам.
Вигадай таку, хоч трісни!
Щоб значно міцніше від пива й вина
брала за душу пісня.

* * *

В труді, і в коханні, й під час навчання, –
думай про комуну, бути їй чи не бути?!
Поставте в порядок травневого дня
про побут питання круто.