Голод кублиться в гортані.
Тільки, начебто на святі,
грошолупи ходять п’яні –
гаманці грішми багаті.
А рідня снує:
шануй-даруй чин чином!
Снує і дає
в папірці баранчину.
Біліші за саван,
із портфеля кінчики.
Підприємці завам
пхають червінчики.
Підприємець – добряга,
на все прейскурант.
Кинув би до тюряги
наш апарат.
Нитку із клубка не зловиш.
Там, де за дулю гризуться,
ходить хабар побутовий,
серце, душа в грязюці.
Живе безробітний до понеділка –
тяганина на біржі праці:
«Неси закусити, вистав горілку,
маґару, закуску на таці!»
Для копійок пропотілих, –
сором від голоду здох, –
дівчата робоче тіло
майстрам віддають у борг.

Щоби протиснутись нам крізь продажну армаду
і не коцюрбитися в судомі –
бажано не хабарі громадити,
а хабарника брати за комір!