МАЙБУТНІ:
Дипломатія
«Містер міністр?
How do you do?1
Ультиматум минув.
Поступки?
Не йду.
Крупп має
перед фірмою Морган
три мільярди
й карбованець
боргу.
Обложити обрії!
Почати бої!
Буде здобич –
вам пай!
Люди – ваші,
витрати –
мої.
Good bye!2»
Мобілізація
«Сміт і син.
Самоговірний ящик».
Ящик
міністр
підсунув під ніс.
В розтруб труби
мембрані говорящій
сорок
секунд
бубонів міністр.
Соте авеню.
Батько родини.
Тане,
слухаючи
доччин фальцет.
Записав
з грамофона
місце й годину.
Фармацевт як фармацевт.
Незрушні очі
з-під сірих масок
п’ятьох
– кожен
на вигляд водолаз –
втупились
в триста балонів газу.
Блок
із хвилинку
з вереском лазив,
вантажачи
в кузови
«чумний газ».
Клуби
нью-йоркські
розкрилися в строки.
Раз
не відрізнявся
від інших разів.
Фармацевт
аж сяяв,
убивши в покер
Флеш-роялем
– чотирьох тузів.
Наступ
Штаб аерогаваней довго не думав.
Повітровійськелектрик
Джім Уост
увімкнув
в трансформатор
заатлантичних струмів
триста ліній –
зюйд-ост.
Авіатор
в карті
на ціль польоту
вкреслив
по лінійці,
в лінію лінію.
Рівно
о п’ятій
без механіків і пілотів
злетіли
триста
страховищ з алюмінію.
Фабрикою вітру
в захмарні нетрі
трикутник
триста гвинтів всвистав.
Швидкість –
шістсот п’ятдесят кілометрів.
Дев’ять
тисяч
метрів –
висота.
Не збочили, хоч гроза,
хоч вітер різко вив,
тільки
наче
гігантський кольт –
над кожним аеро
сухо потріскував
струм
в 15 тисяч вольт.
Стали над місто
ворожим кільцем.
Хто помер –
щастя тому.
Знайте,
буржуями
спалювані живцем,
найновіший винахід:
«крематорій на дому».
Бій
На смерть
не готуючись
серед ночі,
місто
в спокійному сні
собі
дише.
Виповзло
триста,
до димочка димочок.
Спіраллю
униз пішли,
засмердівши.
Якась пташка –
дріб’язок,
гороб’їсько –
падала
в каміння –
реберця на дрізки.
Дах
на рейхстагу,
лаками сяючи,
за дві секунди
посивів весь.
Безбарвний дух,
по етажах сповзаючи,
осідав
у будинках
насподі десь.
«Рятуйся, хто може,
з десятого
плига...»
Слово
скорчилось
в схололому піднебінні.
З хвилинку подригавши,
з ногою нога
поруч
обидві
лягли спокійні.
Безумні
думали:
«Ублагаєм,
умолим».
Коли ж,
повисівши,
розтанув
газ, –
ні людини,
ні звіра,
ні молі!
Життя
було
і щезло враз.
Чотири
аеро
знизилися косяком,
промені
схрестивши
величезним іксом.
Був труп
– і зник.
Був дім –
зник, зметений.
Промінь
спік
фіолетовий.
Зробили чисто.
Ні диму,
ані хмарки.
Зірвали,
зрили,
змили,
змели.
І місто
лежить,
як погашена марка
на бруднім,
подертім
пакеті землі.
Перемога
Морган.
Дружина.
Шампанське
піниться.
Мружачись
на незрушну тушу
в корсетах,
Морган сказав:
– Дарую
іменинниці
трохи пошарпаний,
та гарнесенький маєток!
Товариші, не допустимо!
Зараз
підсумована
велика війна.
Пишуть
мемуари
історії писці.
Та біль близьких,
любих нам
ще
кричить
із сухих цифр.
30
мільйонів
на мушку взято,
сотням
мільйонів –
ридай та стогни!
Але й це
пекло
видасться святом
проти
майбутньої
готованої війни.
Усіма спинами,
в полонах шмаганими,
руками,
від яких
ампутаційні ломились,
всіма,
що ниють по осені,
ранами,
усією тріскотнею
усіх милиць,
дірами ротів
– почоломкала смерть! –
голосом,
вереском газового болю –
сьогодні,
світе,
гукни:
– Геть!!!
Не буде!
Не хочемо!
Не дозволим!
Націям
нема
ворогів націй.
Ворог миру
вигадав
отак.
Не проти націй
має піднятись
робітник світу,
світу батрак.
Іди
в нестримнім червонім потопі,
багнети
останні
атакою вистав!
«Фрази
про мир –
це безплідна утопія,
поки
не експропрійовано
клас капіталістів».
Сьогодні...
завтра...
а все ж подужаєм!
Хто винен – смерть.
Подвійна – хто ні.
Винищіть
жирних
десятки й дюжини.
Світові – мир,
війна – війні.
|