Смерть–
геть!

Будує, валить, кроїть і рве,
лине, летить, не крениться,
гуде, промовляє, мовчить і реве –
юна армія: ленінці.
Ми – кров нова вулиць і жнив,
тіло нове,
ткальні ідей нить.
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін – буде жить.
Залили горем. В мавзолей завезли
часточку Леніна – тіло.
Тлінню ж не взять – ні землі, ні золі –
найперше в Леніні – діло.
Смерть, ні слівця не кажи!
Слово твоє криве.
Мусиш косу залишить!
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін – буде жить, –
Ленін – живе походом Кремля,
вождя капіталових полоненників.
Буде жити і буде земля
пишатися назвою: Ленінка.
Усіх держав рубежі
повстання зірве
комуні шляхи відкрить.
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін – буде жить.
До відома смерті, відьми-карги,
що тягне в глибокі могильники:
«Ленін» і «смерть» – слова-вороги,
«Ленін» з «життям» – це спільники.
Твердо тугу здуши.
В грудях горе пливе.
Нам – не скніть!
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін – буде жрть.

Ленін – ось він. Іде, як ішов.
Іде і вмира з нами разом.
І в кожнім народженім родиться знов–
як прапор, як-сила, як розум.
Під ногами, земле, дрижи!
Слово грозове, –
до зір здіймається, кружить!
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін – буде жить.
Ленін – теж починав із азів,
життя – майстерня геніїна.
З низу років, з класу низів –
рвись розвеличнитись в Леніна.
Тремтіть, палат етажі!
Звір’я біржове,
будеш побите вить.
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін – буде жить.
Ленін – найбільший на всі віки,
та навіть і це диво
створили всіх часів малюки, –
ми, малюки колективу.
Мускул вузлом в’яжи.
Знання світове
зубами берись кришить.
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін – буде жить.
Будує, валить, кроїть і рве,
лине, летить, не крениться,
гуде, промовляє, -мовчить і реве –
юна армія: ленінці.
Ми – кров нова вулиць і жнив,
тіло нове,
ткальні ідей нить.
Ленін – жив.
Ленін – живе.
Ленін –
буде жить.
Євген Дроб’язко?