|
Слава, Слава, Слава героям!!! А втім, доволі вже данини цим людям. Про погань говорити будем. Утихомирились бурі революційних лон. Затяглася тванню радянська мішанина. І вилізло з-поза спини РРФСР мурло міщанина. (Зі словом не дамся я на оману, зовсім не проти міщанського стану я. Міщанство без розрізнення класів і станів славословити стану я). З нив неозорих російських усіх, з першого дня радянської обнови, збіглись вони і засіли в усі установи. Змозоливши од п’ятирічного сидіння зади, дебелі, мов умивальники, живуть і донині – тихіш води. Звили затишні кабінети й спочиваленьки. І ввечері чи та, а чи інша гидь, дивлячись на жінку, що привчається до піаніна, каже, чаями розпаривши хіть: «Товаришко Ніна! На свято прибавка – 24 тищі. Тариф. Ех, і заведу я собі тихоокеанські галіфищі, щоб із штанів визирати, мов кораловий риф!» А Ніна: «І мені з емблемами плаття. Без серпа і молота – тобі й не раді! В чому сьогодні буду фігурять я на балу в Реввійськраді?!» На стінці Маркс – з червоного овала. На «Известиях» гріється кошеня, мов знарошне. А з-під стелі скажено репетувала канарочка про своє про канарочне. Маркс зо стіни дививсь, дививсь... І рота роззявивши вмить, як загримить: «Обплутано революцію обивательщиною липучою. Обивательщина страшніша від врангелівської навали. Мерщій канаркам голови поскручуйте, щоб комунізму канарки не подолали!»
|