|
Я знаю – не герої звалюють^революцій лаву. Казка про героїв – інтелігентська нуда! Та хто ж втримається, щоб славу нашому Іллічу не складать! Зайві без мозку ноги. Без мозку руки без діла. Кидалося на всі боки світу безголове тіло. Нас продавали на виріз, війна завивала кругом, – коли над світом виріс Ленін величезним чолом. І зе́млі сіли на осі. Всіх справ з’ясувався зміст. І виявилося в хаосі два світи на весь зріст. Один – пузяра над пузом бездонним, другий – непохитно скелястий – влив тисячі в мільйони. Звівсь шпилем мускулястим. Тепер не поцілимо мимо. Ми знаєм, кого мести! Ноги знають, чиїми трупами Їм іти. Сумніви і скарги заспокоїм. Слимаче «почекаймо» – зітрем! Руки знають, кого їм крити смертним дощем. У димних пожежах земля. І там, де народ полонений, вривається бомбою ім’я: Ленін! Ленін! Ленін! І це – не віялом віршів ювіляру махать я стаю. Я в Леніні світу віру славлю і віру свою. Поетом мені б не бути, якби не співав тепер – про зорі п’ятикутні в незмірному небі РКП.
|