|
Пеклище міста вікна розбили на крихітні, пастками світла, пекельця. Руді чортенята, здіймались автомобілі, гудками вриваючись майже до серця. А там над вивіскою, де оселедець із Керчі – збитий дідуган намацував окуляри і заскиглив, коли в надвечірнім смерчі трамвай на розгоні здибив фари. В дірках хмарочосів І де тліла руда і залізо ешелонів збилося стоком – ревнув аероплан і звалився туди, де в ранкового сонця витікає око. І тоді, – ліхтарів зіжмакавши ковдри, – ніч накохалась – їй ледве стоїться; а за сонцями вулиць, п’яно-хоробрий, знічев’я дибав поморщений місяць.
|