Розкрив я тихим порухом
газету – й тут
почув я: пахне порохом
з усіх усюд.

Кому за двадцять – звично
у грозах жить.
Хай нам радіти ні з чого,
та нічого й тужить.

Шумить вода історії.
Загрози війн звідтіль
розріжем на просторі ми,
як ріже хвилю киль.