Замість листаДим тютюновий повітря виїв. Кімната – розділ у крученихівському1 пеклі. Згадай – за цим вікном тобі я вперше руки, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш ось, серце в залізі. День і ще – посваришся, щоб швидше тікав. У тьмяній передній довго не влізе зламана дрожем рука у рукав. Вибіжу, кину на вулицю тіло. Дикий, оскаженілий, від відчаю звір. Не треба цього, дорога, мила, давай прощатись тепер. Все одно кохання моє – це важкий тягар – висить на тобі, і не можем втекти. Гіркоту ображених скарг дай в останньому виревти. Якщо бика працею зморять, він у воду, занурить втомлену спину. Крім кохання твого, нема мені моря, а у твого кохання не вимолиш спочину. Захоче спокою змучений слон – царствений ляже в опожежені піски. Крім кохання твого, нема мені сонця, а я і не знаю, де і з ким ти. Якби так поета замучила, він кохану б на гроші і славу виміняв, а мені жоден не радісний дзвін, крім дзвону твого коханого імені. І не вип’ю отруту, й в пустку не піду, й над скронею не натисну курка залізо. Наді мною, крім твого погляду, влади не має жодне лезо. Завтра забудеш, що тебе коронував, що душу квітучу коханням випалив, і суєтних днів метушня й карнавал розшарпає збірки моїх віршів... Чи слів моїх сухим листям зможу відтягти розлуки строк? Дай хоч останньою ніжністю вистелити твого відходу крок.
1 Кручених О. (1886-1968) – російський поет-футурист, мається на увазі його поема «Гра у пеклі», написана разом з Хлєбниковим.
|