|
Послухайте! Якщо зірки засвічують – виходить – це комусь треба? Виходить – хтось хоче, щоб вони були? Виходить – хтось називає ці плювочки перлинами неба? І, надриваючись, у заметілях полуденного пилу, ввірвається до Бога, спізниться боїться, плаче гірко, цілує йому жилясту руку, просить – щоб неодмінно була зірка! – присягається – не витрима цю беззоряну муку! А потім ходить ззовні спокійний, та весь тривожний. Говорить комусь: «Адже тепер тобі нічого? Не страшно? Без ліхтаря?!» Послухайте! Адже, якщо зірки засвічують – виходить – без них комусь не можна? Виходить – це необхідно, щоб кожного вечора понад дахами загорялась хоча б одна зоря?!
|