|
Лиш в лісі заграє весняний потік І ріки блакитною кригою скреснуть, На стовбурах знов чути – крапає сік, То плачуть берези, то плачуть берези. Хмільний від цвітіння, так з кожним бува, Бреду навмання по бурхливих потоках, І щедро земля, як завжди, напува Березовим соком, березовим соком. Усе збережу я на довгім віку: Долини, і гори, і синь небокраю. Ми службу свою несемо нелегку Далеко від краю, від рідного краю. А де ви, тумани над плесом води, Берези тонкі, що над річкою гнуться? Одначе ти знай, що повинні туди З тобою вернуться, з тобою вернуться. Відкрий нам, Вітчизно, простори свої, Гаї заповітні відкрий ненароком - І так, як колись, ти мене напої Березовим соком, березовим соком.
|